Колективного листа до редакції надіслали 123 пацієнти Красноармійської міської туберкульозної лікарні (Донецька область), стривожені перспективою закриття закладу.
Лікарня — рідний дім
«А як же ми? Про нас хто подумав? — непокояться автори звернення. — У час, коли захворюваність на туберкульоз по країні зростає, зростає і смертність від туберкульозу, і раптом — закриття лікарні. Нас ніхто не попередив і не поставив до відома, з якої причини закривають лікарню, а багато хто залишився без засобів до існування і без даху над головою. Лікарня для нас — дім рідний.
Які тут медичні працівники — сумлінні, людяні, чуйні, просто хороші люди, які все життя пропрацювали на цій ниві, набули досвіду, майстерності. Завдяки програмі з боротьби із туберкульозом ми були забезпечені безплатним лікуванням і харчуванням. І раптом закрити єдину лікарню, яка обслуговує два райони — Красноармійський і Добропільський — із містами Родинське і Димитров, селами і селищами. А це досить велика територія із населенням понад 300 тисяч осіб.
Ми вимагали ремонту будівлі, коли нас у кожній палаті заливав найменший дощ, коли прогнила від сирості підлога. Та допомоги не дочекалися. Були змушені із тяжкою недугою власними силами і силами співробітників лікарні перекрити дах, залатати дірки в підлозі, зробити косметичний ремонт.
Замість допомоги ми отримали закриття лікарні й виявилися викинутими за борт і так суворого життя. Не можна позбавляти знедолених цієї лікарні. Багатьом не під силу діставатися до інших медичних закладів. Згляньтеся на нас! Прислухайтеся до наших бід! Пожалійте нас! Допоможіть! Залишіть нам нашу лікарню і наш обслуговуючий персонал з його досвідом, майстерністю і великим терпінням до нас, нещасних».
Переорієнтуємо потоки хворих
Коментар заступника начальника управління охорони здоров’я Донецької обласної держадміністрації Лідії Блакитної:
— Усі спеціалізовані туберкульозні заклади прийнято до обласної комунальної власності, і фінансуються вони з обласного бюджету. Краще стало лікування, харчування, умови перебування хворих у стаціонарі. Багато років поспіль ці заклади фінансувалися за остаточним принципом. Тепер нам вдалося вирівняти можливості для кожного хворого на туберкульоз в усіх регіонах області (звернення до лікаря, обстеження, лікування, харчування).
Ми прискіпливо вивчили роботу кожного закладу з санітарно-побутових умов, надання якісної допомоги і обстеження. І дійшли висновку, що декілька з них не відповідають санітарним нормам.
Нині в усьому світі багато стійких форм туберкульозу. Вони дуже важко піддаються лікуванню. Воно дуже дороге — в десятки разів дорожче, ніж звичайне. Потоки хворих резистентних і нерезистентних обов’язково треба розділити, оскільки вони заражають одне одного. Тому найістотнішим є дотримання санітарних норм. У Красноармійському туберкульозному диспансері їх не дотримувалися. Матеріальна база там украй погана. Цим тепер займається обласна комісія. Депутати відвідують такі заклади.
Звичайно, нині ніхто не взяв би на себе сміливість закрити туберкульозну лікарню. Але неможливо далі лікувати в таких умовах. Пацієнтів кількох таких диспансерів ми переводимо до інших, зокрема — до туберкульозних санаторіїв, де є всі умови. Щодо диспансеру в Красноармійську, то найкращий варіант для «переселення» — туберкульозний санаторій у селищі Гостре, поблизу Селидового. Там можливо дотримуватися тих норм, про які я казала. Отже, оптимізація закладів буде, але без скорочення ліжкового фонду.
На заклади, які можуть лише завдати шкоди і сприяти розповсюдженню епідемії, ми витрачаємо величезні кошти. Красноармійський диспансер обходиться в 600 тисяч гривень на рік. Тому прийнято рішення: переорієнтувати потоки хворих, зокрема на Донецьк, а решту відправити до туберкульозного санаторію.
Це питання погоджено на рівні міського голови Красноармійська, а також із депутатським корпусом. Міський голова пообіцяв, що забезпечить транспортом співробітників диспансеру, які їздитимуть на роботу. І хворих також.
За словами головного лікаря обласної санітарно-епідеміологічної станції Віктора Денисенка, із 19 закладів туберкульозного профілю половина перебуває в такому стані, як Красноармійський туберкульозний диспансер. «Там хворі взагалі не повинні перебувати, — вважає головлікар. — Там не дотримуються жодних санітарних норм. Закрити? Хоч завтра. Але ми ці питання вирішуємо разом з обласною радою і управлінням з охорони здоров’я. Ми прагнемо іти шляхом оптимізації, внаслідок якої ніхто не потерпатиме».
Донецька область.
