У мене — інваліда Великої Вітчизняної війни — відкрилися фронтові рани, світу Божого не бачу за щоденними перев’язками. Пенсія моя далека від прожиткового мінімуму, тож як лікуватися, за що жити? Звертався по матеріальну допомогу до влади — ніхто не відгукнувся, не допоміг. Не думалося в далекому 45-му, що колись так святкуватиму День Перемоги. Переконаний, що переможені нами гітлерівські солдати живуть сьогодні, маючи пристойні пенсії і постійну державну підтримку.
Красносілля
Олександрівського району
Кіровоградської області.
