Місто жило й боролося недаремно
У житті суспільства є дати, котрі треба пам’ятати. Перемога у Великій Вітчизняній війні, битва за Москву, Ленінград, Київ, Одесу... Для нинішнього покоління це вже книжки, кінофільми та розповіді старших.
22 червня 1941 року почалася війна, яка тривала 1418 днів. Ворог рвався до Ленінграда. 8 вересня 1941-го замкнулося кільце блокади. Почався голод, від якого за добу помирали 16 тисяч людей. Не можна без хвилювання читати щоденник маленької мешканки блокадного Ленінграда Тані. Вона писала: «Бабуся померла 25 січня о 3-й годині дня 1942 р., Лєна померла 17 березня о 5-й годині ранку 1942 р., мама — 13 травня о 7-й годині ранку 1942 р. Дядя Ваня помер 12 квітня о 3-й годині ночі 1942 р. Померли всі. Залишилася одна Таня».
Але Ленінград жив і боровся. Працювали деякі театри. Композитор Д. Шостакович писав Сьому симфонію. Звертаючись по радіо до городян, він казав: «Я повідомляю про це для того, щоб радіослухачі знали, що життя в місті йде нормально».
На підприємствах створювалися загони самооборони. Захисники Оранієнбаумського «п’ятачка» дали клятву: «Позаду Кронштадт і море. Вмремо, але не відступимо».
Готувався прорив блокади. 2-га ударна армія мала на плацдармі 2634 гармати й міномети. На ділянці фронту прориву (10,5 км) було зосереджено 1773 гармати й міномети. З правого берега Неви — майже 1900, ще 2100 — з боку Волховського фронту. На залізничних платформах стояли морські гармати, снаряд для яких важив 700 кг. Усі чекали час «Ч» — початку артпідготовки.
Перебуваючи в траншеї, я спостерігав за поведінкою солдатів: хто перевіряв зброю, хто писав листа, а дехто й молився. Адже через 60 хвилин — страшний бій. І ось о 9.30 почалася артпідготовка. На ворога обрушилося 100 тисяч снарядів і мін. Стрільба була така сильна, що на гарматах горіла фарба. У деяких солдатів від сильного повітряного удару з носа йшла кров. Вони трясли головою, щоб прогнати глухоту. У першій шерензі піднялися в атаку 10 тисяч солдатів і офіцерів. 19 січня 1944 року блокаду було прорвано. За цю битву 19 тисяч воїнів нагороджено орденами й медалями, 25 — присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Під час захисту Ленінграда велику увагу приділяли розвиткові снайперського руху. У полках організовували школи з підготовки снайперів. Автор цих рядків — снайпер 48 с. д. імені Калініна — підготував 22 снайпери. Ф. Смолячков, І. Лобрик, В. Кутенко, П. Григор’єв — на рахунку цих стрільців сотні точних влучень. Про наших снайперів полонений фашист казав так: «Росіяни стріляють диявольськи влучно. У тихі дні вони вибивали з моєї роти по 6—10 солдатів».
Я щасливий, що був захисником і учасником прориву блокади Ленінграда. Хотілося б, щоб молоде покоління знало про мужність своїх дідів і батьків у роки Великої Вітчизняної війни.
Олексій СТЕФАНЮК, Герой Радянського Союзу, захисник Ленінграда.
