Я — пенсіонерка, чесна людина. Пережила Велику Вітчизняну війну, перенесла голод, розруху, але то була війна.
Нині, в немолоді роки, знову опинилася на порозі голоду, холоду, розрухи. Я — бідна людина, пенсія у мене 109 гривень, але потрапила у «вир» правосуддя, бо платила за житлово-комунальні послуги лише ту частину, яку давали змогу мої гроші. Тепер через борги у платежах викликають до суду.
Але ж мене рідна держава обікрала двічі: перший раз — коли забрала грошові заощадження в Ощадбанку, другий —позбавивши гідної пенсії.
Аморально і злочинно вимагати погашення боргів з комунальних платежів у судовому порядку, якщо я не маю нормальної пенсії.
Щоб отримати субсидію, є маса перешкод, через які людина, котра терпить нестатки, не може її оформити. Зате в силі залишається вимога підписати договір на погашення боргів 5—6-річної давності, хоча борги і житлова субсидія аж ніяк не пов’язані між собою.
Я не маю боргів перед своєю совістю. Я нікому нічого не винна. Зате моя держава мені заборгувала.
Харків.
