Відколи в місті Березне запрацювала перша в Україні сірникова фабрика, наша держава одержала можливість економити валюту, яку раніше витрачали на закупівлю сірників за кордоном, знайшлося практичне застосування деревини осики, а головне — на вітчизняний ринок (і не лише на вітчизняний) надійшла доброякісна продукція.
Сірникові коробочки, на яких весело всміхається козак Мамай, склали гідну конкуренцію білоруським і російським сірникам саме завдяки своїй високій якості. Це й природно, бо Рівненська сірникова фабрика має найсучасніше обладнання (загалом вона забезпечує половину потреби України в сірниках, а з уведенням в дію нових ліній ця цифра зросте до 75 відсотків ). Ще така деталь: рекламу на коробочках з українськими сірниками розміщують найвідоміші вітчизняні виробники.
Але, схоже, ця якість українських сірників не дає спокійно спати конкурентам. Інакше чим пояснити те, що торік, на український ринок викинуто велику партію дешевих сірників російського та білоруського виробництва? І це за умов, що собівартість їх в офіційних виробників майже така само, як в українських. Невже конкуренти пішли на збитки?.. Припускати, що комусь вигідно «задушити» українського виробника, дає підстави й те, що на багатьох коробочках ввезених сірників хизувався дуже схожий на Мамая козак — його близнюк. Цей трюк переслідував цілком реальну мету: розрахунок був на те, що пересічному покупцеві ніколи роздивлятися відмінності між Мамаєм та козаком на фальшивці.
— За даними Рівненської митниці, в Україну сірники було завезено за сміхотворними цінами, — розповідає директор Рівненської сірникової фабрики Василь Тихончук. — У першому півріччі минулого року тільки через згадану митницю від приватних підприємств Росії та Білорусі пройшло 10 мільйонів коробок сірників по... 0,5 копійки за коробочку. Занижуючи митну ціну на ввезені сірники, зарубіжні постачальники ошукують нашу державу — не сплачують повною мірою передбачені законом податки і митні платежі.
Вітчизняні виробники не проти конкуренції, яка є своєрідним стимулом того, аби поліпшувати якість продукції, зробити її дешевшою — лише так можна привернути покупця. Але вони за чесну конкуренцію.
— У серпні минулого року ми подали в Міністерство економіки України антидемпінгову скаргу з приводу ввезення в нашу державу дешевих сірників, їх митної вартості, — продовжує Василь Тихончук, — а також клопотання захистити вітчизняного товаровиробника. Останнє, на мою думку, можливо за умови запровадження квоти на ввезення в нашу державу сірників іноземного виробництва. Ми підрахували: щомісячна потреба України в сірниках — майже 120 мільйонів коробок. Наша фабрика може покривати до 75 відсотків. Решту можна було б завозити з-за кордону, тільки за реальними цінами. І проблема збуту українських сірників була б знята з порядку денного.
— Як відреагувало Міністерство економіки України на вашу антидемпінгову скаргу, бо, як мені відомо, згідно з законом вона мала б бути розглянута впродовж двох місяців? — цікавлюся в директора Рівненської сірникової фабрики.
— Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 6 грудня 2002 року №АД-55/2002/52-66 на підставі нашої скарги порушено антидемпінгове розслідування стосовно імпорту в Україну сірників з Російської Федерації та Республіки Білорусь. Його доручено Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України. У нашій скарзі та під час проведення Міністерством 28 лютого 2003 року слухань з цього питання було наведено переконливі факти і докази того, що мав місце демпінг. Про факт демпінгу свідчить і статистика митниці: по Росії він становив до 10, по Білорусі — до 50 відсотків. Додам, що не всі представники виробників Росії заявили про свою зацікавленість у проведенні антидемпінгового розслідування. Це стосується насамперед окремих великих виробників, значні обсяги імпорту яких відіграють неабияку роль у поставці продукції за демпінговими цінами. Схоже, враховуючи ці обставини, Торговельне представництво РФ в Україні, аби захистити інтереси власних виробників, не надало достатньої інформації стосовно імпорту в Україну товару цих підприємств. До того ж зацікавлені представники країн—імпортерів сірників попросили відстрочку у термінах надання інформації та необхідних доказів Міністерству економіки України, хоча, на нашу думку, тридцяти днів, передбачених законом для надання такої інформації, цілком достатньо.
А далі Василь Тихончук зазначив таке.
— Все це дає підстави зробити припущення про зумисне затягування процедури антидемпінгового розслідування та подальшого введення відповідних заходів з боку представників Росії та Білорусі. Мета цього — зберегти ринок збуту сірників для власних національних виробників на території України, а відтак підтримати їх фінансове становище. Тим часом зволікання із розслідуванням для нашого підприємства, як кажуть, «смерті подібне», бо може призвести до банкрутства через проблеми зі збутом сірників. А тому на підставі п. 7 ст. 14 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» ми наполягаємо на негайному введенні попередніх антидемпінгових заходів стосовно імпорту в Україну сірників з Росії та Білорусі. І сподіваємося, що Мінекономіки України доведе це розслідування до логічного завершення.
Рівненська область.
