Державні дзвони вдарили на сполох тоді, як безлад на 100 тисячах гектарів рекреаційних земель поблизу моря, де розташовано 131 курортний населений пункт, досяг свого апогею.
Благословенні землі, які належать до 100-метрової прибережної полоси, котра входить у територію санітарної охорони, уже давно поділено на ділянки. Їх вважають своїми власники численних самовільно споруджених шашличних і кафе, ресторанів і барів, лунапарків і автостоянок, ларків і місць стихійної торгівлі. Ці найприбутковіші курортні «точки» з’являються навіть на територіях заповідних парків, як-от Місхорський і Масандрівський, без жодного погодження з програмами забудови населених пунктів, без урахування архітектурного вигляду місцевості, її інженерних комунікацій.
Голови міст і селищ Південнобережжя замість того, щоб стати, «як скеля, непорушно» проти дев’ятого валу розбазарювання, розкрадання й загарбання найціннішої, а відповідно й найдорожчої землі, «не помічають», як бурхливі грошові потоки за цей найдорожчий товар обминають бюджет і осідають у кишенях багатьох непевних гендлярів, зокрема й чиновників, які підписують документи на дозвіл. Мало того, користуючись недосконалістю чинного законодавства, відсутністю чітких кордонів населених пунктів, своєрідно трактуючи положення закону про місцеве самоврядування, саме місцеві органи влади часто-густо роздають направо і наліво земельні масиви біля моря. А новоспечені власники узбережжя, щойно отримавши шмат загальнодержавної власності, заходяться правдами і неправдами продавати ділянки на чорному ринку землі, будувати на них «хатинки», розгортати комерційну діяльність, спритно уникаючи податків.
Навести лад у використанні рекреаційних земель півострова взялася створена при Раді міністрів Криму міжвідомча комісія, до якої ввійшли керівники ряду постійних комісій Верховної Ради, міністерств і відомств автономії та органів самоврядування. Є надія, що вона стане своєрідним фільтром у вирішенні питань розвитку прибережних населених пунктів, прискорить появу генеральних планів забудови узбережжя і розвитку всього Криму, допоможе місцевій владі виробити правильну концепцію дій у цій галузі, нарешті визначить і закріпить кордони населених пунктів, парків, історичних і культурних пам`яток, оздоровниць, щоб не допустити на їх територіях самочинного будівництва, забруднення ділянок, вирубки реліктових дерев...
Купіть шматочок Криму!
Зупинити шал кримінального розпродажу національної власності буде нелегко. Такої кількості порушень Земельного кодексу, як у Криму, немає в жодному регіоні країни, заявили члени комісії. Міністр курортів і туризму Олександр Таряник зауважив, що на півострові не залишилося стовпа чи рекламного видання, не обліпленого оголошеннями про відвертий продаж узбережжя.
Звісно, владі щодо землі треба проводити гнучку політику. Рекреаційні площі мають працювати на бюджет, вирішення соціальних проблем курортів, давати прибутки до бюджету, отже, їх потрібно продавати, здавати в тимчасове користування. Але не келейно, як нині, а на конкурсній основі, прозоро й відкрито, обов`язково з урахуванням перспективи, а не корисливих інтересів чиновників.
Бо досі дрібні й великі олігархи, віддаючи мішки грошей за кримську землю, у відповідь на настійні прохання повідомити органи самоврядування, як вони збираються розпорядитися придбаною ділянкою, вперто тримають у таємниці, що на ній буде: примітивна «халупа» для курортників чи п`ятизірковий готель?
Як заявив кримський прем`єр Сергій Куніцин, якщо тепер не навести в цій справі порядок, то через рік кращі землі у Криму буде вже розпродано. Хаос у забудові прибережних населених пунктів міжвідомча комісія припинятиме принципово й послідовно, а місцевій владі буде надано інформацію, які роботи проводяться на виділених нею ділянках і чи виконуються умови договору.
А місцева влада досі або спостерігає за земельним безладом збоку, або сама допомагає порушникам законодавства. Першою перевірено Алупкинську міськраду, до якої в уряду нагромадилося найбільше запитань. За словами голови Рескому земельних ресурсів автономії Євгена Жагорнікова, його співробітники разом з працівниками прокуратури не могли ознайомитися з документами про виділення тут місцевих земельних ділянок... аж два роки. Певні висновки комісія вже зробила, а ось про реагування, судові розбирання щось не чути досі.
На черзі й віддалений від моря Сімферополь, де щоб вийти з підпорядкування Рескомзему, орган місцевого самоврядування створив свою структуру з більш як двадцяти штатних одиниць з комп`ютерами й авто, яка щедро виділяє землю навіть без експертиз, незаконно перебравши повноваження державного органу виконавчої влади.
Прибрати б швидше камені спотикання
Скептики кажуть: схоже, так потрібну декому каламуть скуповування рекреаційних ділянок Криму перетворять на прозорий і чесний ринок землі не так швидко, як сподіваються члени створеної комісії та пересічні жителі півострова. Адже узбережжя стало сонячним сплетінням інтересів і зазіхань не лише дрібних шулерів, а й «крутих» та сильних світу цього не тільки нашої держави.
Тож працівники місцевих рад (де поки що обмаль спеціалістів, здатних кваліфіковано приймати рішення з виділення землі й благоустрою населених пунктів) нерідко стають заручниками недосконалості законів і неналежного виконання своїх обов’язків, часом не за своєю волею. Хоча і прикладів поводження їх, як зарозумілих тимчасових правителів, після яких — хоч потоп, цілком достатньо.
Згідно із затвердженою Верховною Радою автономії програмою земельної реформи у Криму, розрахованою до 2005 року, належить провести масштабну роботу з розмежування земель державної і комунальної власності, щоб кожна територіальна громада знала свої землі й ефективно розпоряджалася ними. Докорінно треба переламати ситуацію і з замозахопленням, забрудненням, нераціональним і хижацьким використанням дорогоцінних кримських земель, де досі найпопулярнішим «жартом» власників приморських халуп і палаців є продаж будинку одному клієнту, а земельної ділянки під ним — іншому або одну і ту саму земельну ділянку виділяють одразу двом фірмам.
Відчутніше ударити по руках ласих до найціннішої землі Південнобережжя «прихватизаторів» міг би ухвалений два роки тому закон України про курорти. Але підзаконних актів до нього, які конкретизували б застосування закону, немає досі.
Солідних і прозорих інвестицій Крим діждеться лише після впорядкування виділення і використання землі.
А це, як бачимо, справа не одного дня, за яку таки варто поборотися, зокрема, й обранцям народу.
Крига скресла?
Днями на другому засіданні міжвідомчої комісії з питань комплексного освоєння і розвитку земель рекреаційного призначення, створеної з метою упорядкувати землевідведення і врегулювати питання використання земельних ділянок у прибережній смузі, відзначено: перевірки, проведені Рескомом земельних ресурсів, виявили силу-силенну (понад три тисячі за минулий рік) порушень законодавства у процесі землевідведення і використання цих територій, що зазвичай відбувається за потурання органів місцевого самоврядування.
Наголошено, що безцінний ресурс автономії і досі в основному лишається джерелом тіньових прибутків за наймізернішої віддачі в місцеві бюджети. А темні оборудки в сонячному краї кояться не на якомусь невеличкому клаптику землі — загальна площа найелітніших земель на півострові становить 3,6 тисячі гектарів, половина з яких припадає на Південнобережжя. Саме в цьому регіоні понині особливо активно триває процес надання земель юридичним і фізичним особам для здійснення підприємницької діяльності.
Тим часом створюється враження, що на звичне життя безкарного і зухвалого кримського тіньового земельного ринку діяльність комісії ще не вплинула, а серйозні наміри змінити справи на краще так і залишаються паперовими деклараціями.
Ось і на останньому засіданні уряду автономії голова Верховної Ради Криму Борис Дейч різко критикував керівництво Рескомзему за слабке володіння ситуацією у сфері землекористування саме в прибережній курортній зоні півострова. Голову депутатського корпусу Криму особливо обурив недавній випадок, коли одне з приватних підприємств придбало 26 гектарів елітної землі з недобудованим корпусом оздоровниці на тисячу відпочивальників аж за... 70(!) тис. грн., у той час як лише одна коробка цього довгобуду на проданому за безцінь морському узбережжі, за оцінкою спеціалістів, коштує щонайменше 8 мільйонів гривень.
Окрім здивування підозрілою щедрістю за народний рахунок місцевих чиновників, їхня поведінка ще й породжує конфліктні ситуації в населених пунктах, які ті само керівники намагаються подати як міжнаціональні конфлікти. Кримський прем’єр Сергій Куніцин також заявив, що мало хто з розпорядників приморською землею зацікавлений у наведенні на ній порядку. Чи не тому, що в каламутній воді рибка ловиться легше?
Тож звіти голови Рескомзему і міністра архітектури і будівельної політики вперше прийнято не було. Чільники обох гілок влади на півострові чекають від них, як і від всіх причетних до земельного питання у Криму, більшої принциповості, твердості й ініціативи. Проте вважають, що у керівників республіканських відомств і органів місцевого самоврядування достатньо повноважень, щоб врешті навести порядок у занедбаній справі використання землі у прибережній зоні. Дочекаємося?
Крим.
