Виповнилося 50 років з дня смерті Йосифа Сталіна
...Могил було стільки, що й не злічити! Більше, ніж Велика Росія їх викопала за всю першу світову війну, революцію та громадянську бійню. Але коли він помер, плакали сироти й удовиці. Бо не всі знали, як він розстрілював мільйони своїх.
Тоді, у 1953-му, 5 березня, на майдані перед університетом, неподалік від бронзового Тарасового монумента в Києві, слухаючи скорботні повідомлення з гучномовців, ми й не сумнівалися, що зі смертю «великого борця за мир» на нас нападе американський імперіалізм.
Але ось, мабуть, березня 18-го, сидячи на зборах в актовому залі університету, розгортаю «Правду» і читаю промову Ейзенхауера. Нічого не зрозуміло. Виявляється, Сталін був не єдиний борець за мир. Говорячи про гонку озброєнь, Ейзенхауер також вимагає її припинення.
Після цього і з’явився другий сумнів. Перший був дитячий, неусвідомлений. Навчившись рано читати, я захопився історією. Одного разу підбіг до мами: «Мамо, мамо! Я вам прочитаю, який жорстокий був у Римі цар Нерон!» Мама готувала в печі вечерю, якось зіщулилася і тихо-тихо: «Добрий і тепер Нерон...» А потім благально так глянула, аби я, не дай Боже, десь не проговорився та не приїхав після цього «чорний ворон», який уже вивіз з нашого маленького села трьох господарів.
Бернард Шоу казав: «Людина — як цеглина. Обпалюючись, вона стає твердішою». Нас обпалювали постійно і вправно. Вчили: «А сонечко сходить та все звідтіля, від Сталіна-батька, з Москви, із Кремля», «Хвала Тобі, Батьку, від роду до роду, у шумі заводів, у шелесті нив! Ти — Віра і Правда, Ти — Серце народу, спасибі за Сонце, що ти засвітив».
Багато людей ставали твердішими, а частина —твердолобими. Дух сталінізму тримає в обіймах навіть декого з тих, хто народився вже після його смерті.
...Першим сказав про Сталіна правду його вірний друг — кат Берія: «Ось вона, смерть тирана». Гріхи не минають безслідно.
Але у всіх звинуваченнях на адресу Сталіна не знайти відповіді, чому він знищив мільйони відданих революції і йому особисто. Мене це цікавило найбільше. І я наче знайшов відповідь. Виховуючи у нас почуття інтернаціоналізму, сам він не вірив у це, все життя боявся, що його можуть позбавити влади, як інородця (Ленін застерігав, що «обрусілі інородці згірш самих великоросів»). Усвідомлення цього переслідувало його все життя. Свій страх він привселюдно видав, коли проголосив після перемоги у смертельній війні з Німеччиною тост «за великий російський народ».
Великий народ виявився дуже довірливим. Через що дуже обпікся...
Помер Сталін раптово, що болісно ударило по людях. Історія комуністичної імперії повторила історію імперії Римської. Так уперше винесли з мавзолею померлого правителя Суллу. Сталіна також винесли, другим в історії. Також на літеру «С».
Він залишиться в історії людиною загадковою, бо треба було вміти правити країною, в якій не народився і мовою якої навіть не міг говорити без акценту. Загадковою, як і корінна «російська душа», що так добре сприймає інородців. Починаючи з відомої «матінки» імператриці, німкені, яка правила Росією майже стільки, скільки «батько» Сталін.
Іван ВАЛЬКО,професор,доктор філософських наук.
