Березень відраховує свої перші дні, й сонце дедалі сміливіше починає плавити сніг та кригу на асфальті. Але цього року селяни Кіровоградщини очікують весну з чималим побоюванням. Коли із засіяних озиминою ланів зійде сніг, їхнім очам, найпевніше, відкриється безрадісна картина.
Ще достеменно невідомо, яка частина посівів пережила люті морози минулого грудня. Там, де на полі лежав сніг, корінці рослин, можливо, і не промерзли наскрізь, та снігу було замало. Особливо це стосується південних районів області — Бобринецького, Устинівського, які на початку грудня не бачили снігу, але мали чимало морозних днів. І з осені там грунт отримав менше вологи, тож паростки не встигли добре розвинутися до відходу в зимовий сон. І навпаки, були в області регіони, де надмірно зволожений напередодні морозів грунт просто порозривав кореневу систему паростків. Найкраще збереглися озимі у західних районах Кіровоградщини.
За інформацією агроуправлінь області, з усіх 460 тисяч гектарів озимини 65 відсотків площ увійшли в зиму добре розвинутими, тож мають значні шанси на виживання. Монолітні зрізи закладених в оптимальні строки посівів показали 85—90 відсотків живих паростків, але уклалися в рекомендовані наукою терміни, звісно, аж ніяк не скрізь, тож серйозних зернових недоборів чекають у більшості агроформувань.
І все-таки є попередній прогноз фахівців облдержадміністрації. Він невтішний — схоже, доведеться пересівати до 100 тисяч гектарів, тобто п’яту частину площ. Враховуючи перспективу втрат по валовому збору зерна і прогнозований скупий на вологу нинішній рік, в сільгоспуправліннях райдержадміністрацій радять господарствам зробити ставку на кукурудзу, яка допоможе врятувати бодай валові показники. Але справжні хлібороби навряд чи задовольняться «королевою полів», тому вишукують насіння ярих ранніх зернових культур для відновлення загиблих площ.
Посівного матеріалу для цього, стверджують на офіційному рівні, вистачить. Закуплено також 66 відсотків потрібної кількості добрив. На жаль, за детального розгляду картина неоднакова: є райони, у середньому забезпечені насінням, добривами і протруювачами менш як наполовину від потреби.
Треба сподіватися, сувора зима стане уроком багатьом новим господарям на селі, які з тих чи інших причин вільно поводяться з агротехнікою. Минулі м’які зими потурали цьому: в які строки не посіяли б озимі, все одно вони зимували успішно і давали більш-менш прийнятний вал. Слід очікувати, що, отримавши від врожаю-2003 певні збитки, частина інвесторів-латифундистів покине аграрний бізнес, зрозумівши, що з наскоку на землі гроші не «збивають». Це природно: відбір відсіє випадкових людей. Скоріше за все, ці площі (тобто паї) заберуть інші, серйозніші й спроможніші, господарі, які вже вимальовуються в наближених до села бізнесових колах. У них і після такої несприятливої зими втрати очікуються мінімальні: великий капітал дає змогу вкладати достатньо коштів у «правильну» агротехнологію. До того ж перспективні інвестори намагаються уникати збитків через нехлюйство виконавців.
А пересічному виробникові зерна хвилюватися навряд чи варто. Що з того, що минулого року хліба в нас вродило більше? Він просто почав коштувати 200—300 грн. за тонну — тільки й усього. Тоді як сезону-2001 він продавався по 500—600 грн. Постраждають хіба що торговці зерном, які скуповують його у селян і потім перепродують великим зернотрейдерам. А селянин також отримає за вирощене свій мінімум — щоб заправити бак комбайна, відремонтувати трактор і купити собі нову спецівку для роботи.
Кіровоградська область.
