Звичайне українське cело Швайківці на Тернопільщині. На його околиці — дивний пам’ятник. Як зазначено, він був збудований у 1804 році! Нічого собі, раритет двохсотлітньої давнини! Шкода, обличчя на ньому відлетіло. Зробив кілька знімків і вже збирався їхати, як неподалік побачив чоловіка, котрий в затінку саду майстрував телевізійну антену.
— Вибачте, ви не підкажете, кому цей пам’ятник і чому в нього такий безликий вигляд?
— Не тільки підкажу, а й покажу, — відповів він. — Пам’ятник зведено на честь Святого Флоріана —хоронителя від пожеж, а поставив його тутешній пан після страшної пожежі, яка трапилася в його маєтку. Саме в той час у цьому місці розташовувався Австро-угорський драгунський полк. Невідомо, від чого зайнялась стайня, але один молодий драгун кинувся рятувати худобу. Тварин вдалося вивести, та сам хлопець загинув під уламками стелі. На його честь і збудовано цей пам’ятник, а оскільки майстри не мали портрета юнака, вирішили, що Cвятий Флоріан —найкраще уособлення пам’яті його подвигу. А на п’єдесталі викарбували ім’я хлопця: Ренова Тум.
Розповів Роман Кондрат, що у роки Великої Вітчизняної війни під час наступу радянських військ наші солдати просто заради поглузувати стріляли в святого. Про що нагадують вибоїни в його вбранні. А ось обличчя відвалилося порівняно недавно. Місцеві майстри, як могли, його поправили, та поставити на місце ніхто не наважується, мовляв, потрібен фахівець, щоб не розвалити фігуру остаточно. Так і зберігає в своїй оселі пан Кондрат лик святого, а Флоріан чекає на свого майстра-спасителя, який поверне йому здатність бачити, що робиться навкруги. Вірять у Швайківцях, доки терпить Святий Флоріан, доти не горітимуть оселі. А на скільки вистачить йому терпіння, не знає ніхто.
