Ухвалена за результатами дискусій з питання «Свобода висловлювань у ЗМІ в Європі» рекомендація навряд чи має шанси сподобатися багатьом офіційним особам у Києві. «В Україні, відповідно до численних повідомлень журналістів та висновків парламентських слухань із свободи слова та цензури, президентська адміністрація надсилає в медіа інструкції про висвітлення головних політичних подій», — йдеться в документі, що скоро потрапить у Комітет міністрів Ради Європи. Крім того, в рекомендації відзначено відсутність прогресу в розслідуванні вчинених проти журналістів злочинів, зокрема вбивства Георгія Гонгадзе. Україна названа також серед держав, де практикується невиправдане судове переслідування журналістів та мас-медіа з накладанням на них непомірних штрафів.
Перед ухваленням рекомендації Асамблея ознайомилася з позицією представників різних українських політичних сил: і провладних, і опозиційних. У дебатах виступили троє членів делегації Верховної Ради. Лідер КПУ Петро Симоненко, зокрема, заявив: «Четверта влада в Україні, тобто наявність реальної свободи ЗМІ, — це міф, яким дурять Європу та весь світ. На підставі власного досвіду можу стверджувати, що політична цензура досягла небувалих масштабів і здійснюється не лише щодо державних ЗМІ, а й до всього інформаційного простору. Вона здійснюється різноманітними методами: усними розпорядженнями посадових осіб, документами владних органів, насамперед адміністрації Президента, економічними й податковими перевірками ЗМІ, їхніх власників та співробітників, безпідставними судовими позовами проти газет, телерадіокомпаній з метою їх закриття, звільненнями журналістів. І якщо ці так звані профілактичні заходи не роблять журналіста слухняним (а режим активно застосовує залякування, шантаж, підкуп), то їх просто вбивають, як це було з Гонгадзе, Александровим та багатьма іншими. Режим Кучми вибудував піраміду не лише захоплення ЗМІ, а й придушення опозиційних мас-медіа. Режим також створив цілеспрямовану систему контролю за змістом інформації. Страждають від цього не лише журналісти, а й громадяни України, які позбавлені права на отримання об’єктивної інформації».
Анатолій Раханський (ППУ— «Трудова Україна») доводив інше: «У нас створюється достатньо розвинена нормативно-правова база, яка надає можливість для плюралізму думок і захищає свободу слова. Вживаються заходи щодо результативного та прозорого розслідування злочинів проти представників ЗМІ. Ось приклад. У моєму виборчому окрузі нещодавно був затриманий редактор приватної газети. На його скарги про неприпустимі умови перебування в слідчому ізоляторі влада терміново вжила заходів: були звільнені з посад і понижені по службі відповідальні працівники цього ізолятора. Генпрокуратура України активно співпрацює у справах Гонгадзе та Александрова з міжнародною правозахисною організацією «Репортери без кордонів», незалежним експертом ПАРЄ Гансом Крюгером, який відзначив, що співпраця йде позитивно. Державна податкова адміністрація України уклала угоду з організацією «Репортери без кордонів» про спільну участь у документальних перевірках ЗМІ».
Володимир Рибак («Регіони України») також заспокоював Асамблею: «Всі політичні сили в Україні усвідомлюють необхідність постійного вдосконалення законодавчої бази, для того щоб повніше, з урахуванням позицій різних політичних утворень реалізувати конституційні права громадян користуватися свободою висловлення думки в ЗМІ. Свідченням готовності України приділяти особливу увагу стурбованості журналістів і підтвердженням публічності обговорення ситуації довкола ЗМІ стало проведення парламентських слухань з цього питання. Новим урядом було схвалено проект закону про національну концепцію інформаційної політики, який пропонується на розгляд парламенту. Нині зареєстровано 831 телерадіокомпанію. З цієї кількості лише 3,8 відсотка мають державну форму власності. У регіонах діє державних 24 телекомпанії і 25 радіокомпаній, тоді як комерційних — у 10 разів більше. І така пропорція зберігається й серед друкованих ЗМІ. Тому, як ми бачимо, прямий тиск державних органів на недержавні ЗМІ стає в Україні практично неможливим. Тож потрібен виважений, обгрунтований підхід до аналізу існуючих проблем і неупереджена оцінка тенденцій і явищ в суспільному, економічному та політичному житті. Наведена мною аргументація дає підстави дивитися з оптимізмом на майбутнє засобів масової інформації в Україні».
Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Микола Томенко вважає, що прийнята Парламентською Асамблеєю резолюція сприятиме ухваленню підготовленого його комітетом законопроекту. В ньому визначено поняття політичної цензури в ЗМІ, відповідальності за неї, передбачено запобіжні заходи щодо судового переслідування мас-медіа та накладання на них руйнівних штрафів. «Не секрет, що більшість пропрезидентських фракцій ставиться критично до цього законопроекту, але ухвалений ПАРЄ документ спонукатиме його підтримати», — сказав він на прес-конференції в Страсбурзі.
Страсбург.
