34 роки тому в газеті «Правда» було опубліковано повідомлення ТАРС. У ньому йшлося про те, що «22 січня під час урочистої зустрічі льотчиків-космонавтів скоєно провокаційний акт — зроблено кілька пострілів по автомашині, в якій їхали космонавти Береговий, Ніколаєва-Терешкова, Ніколаєв, Леонов. У результаті одержали поранення водій автомашини та мотоцикліст, котрий супроводжував кортеж. Ніхто з космонавтів не постраждав. Того, хто стріляв, затримали на місці злочину. Триває розслідування».
...Москва зустрічала космонавтів. Коли кортеж із членами уряду і героями урочистостей проїхав Боровицькі ворота, перед «Чайкою» несподівано виник дивного вигляду міліціонер у літньому легкому плащі й почав з двох рук розстрілювати машину з пістолетів.
Насправді з міліцією він не мав нічого спільного. Напередодні вшанування космонавтів молодший лейтенант Віктор Ільїн, котрий після закінчення інституту служив у місті Ломоносові, що під Ленінградом, викрав ключі в чергового по частині, прихопив із сейфа два пістолети Макарова з набоями і вилетів на літаку до Москви. У столиці він зупинився у дядька-пенсіонера, який колись працював у міліції. Поцупив його форму, пройшов до Кремля і став на єдине вільне місце в оточенні. Старший зі співробітників КДБ підійшов до Ільїна і грубо спитав: «А ти що тут робиш?» І одержав відповідь, що не викликала підозри: «Поставили — от і стою».
Центральне телебачення вело прямий репортаж про космонавтів, який було несподівано перервано. Трансляцію відновили за годину, коли почали показувати церемонію нагородження. Жодного пояснення перерві не було дано. Але ті, хто уважно читав газети, через кілька днів прочитали наведене вище повідомлення ТАРС. Можливо, і його не було б, якби 24 січня не відбулася прес-конференція, на котрій один із західних журналістів поцікавився в Олексія Леонова про його відчуття в момент замаху. Космонавт запропонував журналістові самому опинитися на місці людини, в яку стріляють. Прес-конференцію транслювали по телебаченню, тому факт замаху став відомий уже тоді, але підгрунтя подій, так само як і справжній об’єкт замаху, стали відомі значно пізніше.
Адже об’єктом були аж ніяк не космонавти, а Леонід Ілліч Брежнєв. Переривши безліч відкритих джерел, але так і не добравшись до Ільїна, котрий, як мені вдалося дізнатися, живий і понині мешкає в Пітері, хочу зазначити — деталі цієї справи такі суперечливі, що дають багато приводів для виникнення всіляких версій та домислів. Приміром, є версія, що КДБ про Ільїна знав за кілька годин до зроблених ним пострілів. Однак, коли це так, то чому на єдину людину в оточенні, вдягнену не як усі, ніхто не звернув уваги? Адже на той час, за офіційною версією, його вже розшукували.
Чи чекісти не дуже-то й хотіли знайти Ільїна, бо замах був вигідний багатьом, зокрема й Брежнєву. І замах — не що інше, як інсценування КДБ? Або Ільїну як дилетантові просто пощастило? Але чому тоді, пропустивши першу машину, він відкрив вогонь по другій, у якій зазвичай їздив Брежнєв? Ці відомості не було оприлюднено.
Загалом Ільїн устиг зробити... До речі, скільки версій, стільки й різних даних про кількість пострілів: від восьми до шістнадцяти. Одна з куль рикошетом поранила мотоцикліста, який супроводжував кортеж і направив мотоцикл просто на Ільїна та збив його. Після цього останнього заарештували.
Ільїн шкодував, що замах на Брежнєва був невдалий і що через його помилку Георгію Береговому осколки скла поранили обличчя, Андріану Ніколаєву куля зачепила спину. Водій машини Ілля Жарков помер за добу в лікарні. За деякими даними, було поранено і Терешкову. А нападникові було пред’явлено обвинувачення за п’ятьма статтями Кримінального кодексу, але суду не було, був діагноз — психічний розлад. У травні Ільїна відправили до Казанської психлікарні. Про його долю згадали в роки перебудови і намагалися зробити з нього мало не героя. В серпні 1988 року його перевели в ленінградську психлікарню як такого, що не є небезпечним.
На цьому можна було б поставити крапку. Але я знайшла ще одну цікаву інформацію. Не знаю, якою мірою вона правдива. На початку січня 1969 року Брежнєв відвідав Індію. На одному з прийомів Леонідові Іллічу представили первосвященика ламаїстської церкви в Тибеті далай-ламу, про якого розповідали легенди. Потиснувши руку Генсекові, далай-лама попередив Брежнєва про смертельну небезпеку і подарував чорного кота, який мав дар передбачення. І саме в день повернення космонавтів Леонід Ілліч переконався, що кіт справді був наділений цим даром. Уранці кіт вистрибнув на груди Брежнєву і, невідривно дивлячись на господаря, почав жалісно нявкати. Це був тривожний сигнал і, інстинктивно побоюючися загрози, Брежнєв сказав тоді супровідникам, що зустрічають усе-таки космонавтів і не завадило б пропустити їх уперед, а самим стати в кінці колони...
Підготувала Яна СТАДІЛЬНА.
