Дітер Болен — ідол успіху чи машина для продукування грошей?

Дітер Болен в одному з інтерв’ю розповів, що в дитинстві був складною дитиною і проти всього бунтував. Двічі його виганяли зі школи. Протягом одного року він жив в інтернаті, про що згадує з жахом. Підлітком він раптом зрозумів, що хоче заробляти гроші... співом. Але батько, який мав свою будівельну фірму, сказав: «Спочатку ти вивчиш економіку і візьмеш у руки сімейну справу». Але Дітер каже, що зміг йому так запудрити мізки, що той, за умови швидкого закінчення університету, дозволив один рік після цього займатися тільки музикою. Один рік розтягнувся на багато років.

1983 року Дітер Болен заснував «Модерн токінг», запросивши молодого співака Томаса Андерса. Обидва мали досвід і обох об’єднував неуспіх у творчості: кожний з них хотів стати популярним, але якось не виходило. Обидва спробували спочатку завоювати перші позиції в Німеччині, і співали німецькою. Але вже 1984 року з’явилася «Уoure Mу Heart, Уoure Mу Soul» («Ти моє серце, ти моя душа») англійською, що спричинила вибух у світі естрадної музики. Проста мелодія диско- і попмузиканта Дітера Болена була чітко розрахована на тогочасну аудиторію. Наступні п’ять пісень і альбомів посідають перші місця в музичних рейтингах. Вони молоді, багаті та популярні. Здавалося, шквал аплодисментів ніколи не припиниться. Ера успіху тривала три роки.

Але зненацька амбіційний Томас залишає групу, пояснивши, що має намір робити сольну програму. Бульварні газети тоді вибухнули подробицями, приписуючи розрив «заслузі» його навіженої дружини Нори, яка не захотіла ділитися славою з партнером чоловіка. Їй здавалося, що Томас талановитіший і що він зможе самостійно зробити кар’єру. Але не в Європі, а в Америці, де його по-справжньому оцінять. Мандрівка до Америки для завоювання пісенного Олімпу завершилася фіаско, незабаром молоде подружжя з гучним скандалом розлучилося, а Томасу не вдалося здобути популярність. Він зник на кілька років. Та так, що в газетах про нього за цей час не з’явилося ані рядка.

Дітер Болен хоча і був пригнічений тим, що сталося, але вже незабаром створив групу «Блю систем». Він талановитий не лише як співак, а й як композитор і продюсер, має гарний музичний смак. Все це разом дало змогу знову добитися успіху.

І все-таки аж надто вони були гарні вдвох — Дітер і Томас. Але навіть найвідданіші, з буйною фантазією їхні фанати не могли припустити, що вони колись не тільки співатимуть разом, а ще й злетять на вершину нового успіху.

Ніхто з них тепер не говорить про те, хто до кого прийшов перший. Але 1998 року вони відновили свої виступи під старою назвою «Модерн токінг». Спочатку газети й спеціальні видання нападали на Андерса: «Розжирів на американських харчах, наїв черево, неповороткий і неестетичний!» Довелося Томасу трохи зменшити свої апетити і проводити багато часу в тренажерному залі, доки розмір його одягу не почав відповідати молодіжній моді. Після Америки споважнів, і його прізвище дедалі рідше з’являлося в скандальній хроніці. Його бачать на тусовках зі статечною блондинкою, 30-річною Клаудією. На навіжену Нору вона аніскільки не була схожою, скоріше це тип справжньої німецької жінки-господарки. А вже коли вона торік народила йому сина, то й Андерс став до нудоти позитивною особистістю.

Але про все це глядач забуває, коли Дітер і Томас з’являються на сцені. Відновивши дует, вони почали співати аранжировані Боленом пісні їхньої молодості, у такий спосіб нагадавши про себе. І серця їхніх колишніх шанувальників розтанули. Але дивна річ: ці мелодії сподобалися також сучасним хлопчикам і дівчаткам! Успіх донині супроводжує їх: вони продали понад 20 млн. компакт-дисків. У Росії, приміром, їх продано більше, ніж це вдалося зробити королю поп-музики Майклу Джексону.

Критики, шанувальники і недоброзичливці намагаються розгадати таємницю їхнього феноменального успіху, розмірковуючи на цю тему не завжди об’єктивно. І якщо Томас Андерс, звивши сімейне гніздечко, не так часто попадає під приціл журналістів і телеоператорів, то Дітер Болен практично не залишає колонок скандальних хронік. Про які тільки його походеньки не пишуть! Зрештою, як він сам сказав, йому це набридло, і він вирішив задовольнити й цікавість, й інтерес шанувальників його таланту, які також прагнули сенсацій і відвертості. Він сам написав книгу про себе й, звичайно, про Томаса.

А дуже просто, вважає Болен: потрібно ненавидіти жінок, гроші, машини. Надто просто? Але ось він, підсумок його 48 років: найуспішніший продюсер Німеччини. В дуеті з Томасом Андерсом це найпопулярніша група: «В один з вечорів, — пише Дітер Болен, — ми 75 разів отримали золото і платину» (золоті й платинові диски виконавці отримують за кількість проданих платівок: за один мільйон вручають платиновий диск). На рахунку Болена 126 млн. євро, він власник будинку площею 800 квадратних метрів, ділянки землі загальною площею 85 тисяч квадратних метрів з лісом, парком, озером і водоспадом, у його стайні 12 коней, у нього також гараж з найкращими автомобілями: «мерседесом», «ягуаром», «феррарі». Він був двічі одружений, має трьох дітей.

Чи став він щасливіший? Чи, може, гроші й слава зробили його біднішим на людські почуття? Чому в його словниковому запасі слова «серце» й «душа» зустрічаються лише у піснях? І як йому це вдається — так довго залишатися на вершині успіху, заробляти великі гроші, постійно підігріваючи інтерес до себе?

На початку жовтня 2002 року Дітер Болен написав книгу «Нічого, крім правди». Вартість її — 20 євро. Через два тижні книжка 48-річного композитора та естрадного виконавця посіла перші місця в рейтингу таких відомих журналів, як «Шпігель» і «Фокус», а до минулого Різдва було вже продано мільйон екземплярів!

Про що книга? Про світ естради, про коханок і подружок, про приятелів і знайомих, про зірок і навколозіркове життя. Багато хто спочатку відхрестився від автора, аж надто старанно вивернув він не тільки свою, а й чужу білизну. Але потім схаменулися: адже не даремно Болен колись сказав: «Усе, до чого я торкаюся, перетворюється на золото». Це слова він сказав хоча й без удаваної скромності, але вони — аж ніяк не вихваляння.

У книзі Болена повно пліток і вигадок. Але... Вона стала бестселером на останньому книжковому ярмарку в Франкфурті-на-Майні... І він не соромиться розповідати подробиці. Про дружин, подружок і випадкових жінок, з якими провів ніч. Про всіх. Почитавши ці відвертості Дітера, доходиш висновку, що його шлях було вистелено пишногрудими жінками, жодній з яких він не відповів відмовою...

Професійні белетристи лаяли на всі лади «творіння» Болена, називаючи його сміттям і взагалі не книгою, чим ще більше розпалювали інтерес обивателів. У видавців бестселер Дітера Болена викликав блиск в очах. Нарешті вийшла книга, що продається! І не тільки в них. Продавці книжок зраділи: нарешті запахло прибутками, адже останнім часом інтерес до книги дуже впав. А тут один мільйон екземплярів книги «Нічого, крім правди» продано за пару місяців! Хоча при цьому критика розповідає, яка вона непристойна і... приваблива.

Популярність книжки Болена можна порівняти хіба що з книгами-альбомами фотографій про другу світову війну. На думку співробітників книжкових магазинів, вона перевершила всі сподівання. «Це неймовірно», — кажуть вони. «Ми розраховуємо, що попит ще зросте».

Успіх книги привернув увагу найпопулярніших телевізійних програм. Зокрема, ток-шоу відомого телевізійного ведучого Гюнтера Яуха «Люди 2002 року». Так Дітер Болен став людиною 2002 року в Німеччині. Сам він зізнався, що книга перевершила тріумф навіть його останньої платівки, і є його найбільшим успіхом з часів «Модерн токінг». Численні експерти засобів масової інформації кажуть про «феномен Болена». На думку одного з них, він приваблює тим, що постійно підкидає теми для розмови. Його люблять і ненавидять. Будь-хто може про нього говорити. І будь-хто може сказати, що не лише «маленьким» людям властиві слабкість, боягузство, заздрість, не завжди красиві вчинки, а й багатим, розумним, знаменитим, тим, чиї обличчя кожного дня з’являються на екранах телевізорів і на глянцевих обкладинках дорогих журналів...

Ті, хто цікавиться пікантними подробицями на тему «Дітер Болен і жінки», знайде там справжню «полуничку». Він був одружений офіційно двічі. Другого разу — коли вже був знаменитий. «Міс Німеччина» 1984 року — мулатка з німецькою й африканською кров’ю Верона Фельдбуш була дружиною Болена протягом чотирьох тижнів. Але темою шлюбу з Боленом вона спекулює ось уже 15 років, заробляючи на цьому чималі гроші. Хоча стала за цей час відомою і популярною телевізійною ведучою.

Після розриву з нею Болен зійшовся з її подругою, теж мулаткою Наддель, готовою милому ноги мити й воду пити. Вона була 12 років подружкою Болена, терплячи його не завжди джентльменське до себе ставлення та закриваючи очі на зради. Але він так і не запропонував їй руку і серце.

Можливо, Болен, у якого виробився тривалий і стійкий імунітет до одруження, уже подолав його. Адже його нинішня подружка, 22-річна Естефанія Кюстер, нещодавно розповіла «по секрету» газеті «Більд», що Болен хоче з нею одружитися. Хоча ще в жовтні він був проти. Якось в одному з інтерв’ю на запитання щодо одруження Естефанія сказала: «Ми часто говоримо про весілля». Дітер одразу уточнив: «Ти, люба, часто говориш про весілля»...

Він каже про свої стосунки з жінками: «Я — герой жінок і роблю те, що мені подобається. Мене також не цікавить, що думає суспільство стосовно цього. Якщо так станеться, що я побачу неповнолітню 21-річну дівчину, то й тоді я не замислюся над тим, як це сприйме суспільство. Але ж я й не намагаюся бути для когось прикладом. Гадаю, я просто нормальний чоловік. Моя нова подруга на 25 років молодша за мене. Що вона в мені знаходить? Хороший секс і приємного, розумного чоловіка — дуже чутливого й уважного».

Він здається цинічним і «своїм» хлопцем. Але... Якось Дітера запросили на одну з телепередач — щось про кохання. В ній брала участь також молода вдова моряка, який загинув на підводному човні «Курск», і написав їй останнього листа: «Я люблю тебе, Олю...». Коли гостя читала передсмертні рядки із листа чоловіка, камера несподівано крупним планом показала обличчя Болена, котрого жіночою сльозою не розчулити: він по-дитячому шморгав носом...

Він говорить про своїх дітей: «Мої діти — 15, 12 і 11 років, такі історії, як у газеті «Більд», сприймають нормально, адже вони знають свого батька. У мене просто суперстосунки з дітьми. Я хороший батько. Приміром, учора катався з ними на роликах. Дітям подобається моя нова подруга. Вони кажуть, що вона весела. А старший син вважає її вельми привабливою. Я хотів би, щоб люди хоча б раз побачили мене очима моїх дітей».

Ще не відшумів його успіх  як письменника, а Дітер знову в пошуку — ще більшої популярності й ще більших грошей. Він вирішив віднайти серед десяти тисяч талановитих і не дуже дівчаток і хлопчиків десять найобдарованіших і зробити з них суперзірок. Журі, яке очолював Болен, було суворе. Скільки претендентів на те, щоб стати суперзірками, вже після першого заспіваного рядка чули його роздратований голос: «Досить, ти зовсім не можеш співати!». Але скільки їх, тих, яким відмовили, одразу було запрошено в музичні колективи й групи, адже добір претендентів транслювався по телебаченню, а Дітер Болен, як продюсер, шанований у музичному світі. Тому навіть виставлені за двері конкурсанти, певна річ, талановиті, адже вони витримали кілька турів конкурсу і були вислухані ним, що вже дорого коштує. Але Дітеру Болену потрібні були лише суперзірки! І він їх дібрав — десять найталановитіших. У фіналі вони виконували його нову пісню, і за одну ніч стали зірками: уже продано майже один мільйон їхніх дисків. Хай живе Дітер Болен — створювач суперзірок і машина для... продукування грошей!

І водночас він каже про своїх кумирів: «Я вважаю насправді класними «Бітлз». Моїм ідолом у ті часи був Пол Маккартні. Він — найуспішніший композитор усіх часів. Маккартні справді геніальний. А я — лише успішний композитор Німеччини».

Але газети цитують також те, що він каже про політику: «Якщо канцлер Шрьодер після виборів каже, що все триватиме, як і досі, мені робиться погано. Але плакатися теж не допоможе. У важкі часи кожен несе відповідальність за країну, в якій він народився. Я гадаю, що міг би допомогти в цій ситуації. Але в майбутньому нас очікують лише сірі перспективи. Я відчуваю, що ми наближаємося до катастрофи середнього формату. Тепер ми маємо відродити забуті людські інстинкти — роботу та прагнення до збагачення. Будьте трохи егоїстичні! Кожен може натиснути на газ. Вважаю, що розв’язати цю проблему теперішній Бундестаг не в змозі, адже половину його членів становлять учителі, а вони мислять інакше, ніж підприємці. У парламенті має сидіти більше економістів, людей з ідеями та цілями».