Це своєрідний рекорд: уже понад два роки Україна не має посла у Французькій Республіці. Попередній посол, нинішній Міністр закордонних справ Анатолій Зленко, залишив Париж на початку жовтня 2000-го. Невідомо, через які причини офіційний Київ так довго визначається з новим призначенням, проте шкода від такого непоспіху цілком очевидна.
Як свідчить неформальне спілкування, французькі партнери дуже збентежені й вражені безпрецедентною неквапністю України. Адже держави не перебувають нині у стані війни, не було між ними скандалів чи інших непорозумінь, які спонукали б українську сторону до демаршу у вигляді непризначення Надзвичайного і Повноважного Посла України. Тому очевидно, що таку тривалу його відсутність Франція може з повним правом розцінити як елементарне нехтування Києвом двосторонніми відносинами.
Крім того, у Києві, мабуть, забули, що Франція є одним із найвпливовіших членів Європейського союзу, від неї багато в чому залежить позиція ЄС із тих чи тих питань. Тому коли Україна на офіційному рівні добивається здобуття певних статусів і перспектив у відносинах з Євросоюзом, а на практиці демонструє очевидну байдужість до відносин з тими, від кого надання цих статусів багато в чому залежить — хіба можуть західноєвропейці розцінити це інакше, як зайве підтвердження декларативності й іграшковості української євроінтеграції? І чого тоді скаржитися, що Франція, мовляв, орієнтується переважно на Росію й не приділяє належної уваги європейським прагненням України?
На Інтернет-сайті МЗС України є перелік посольств та представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні. Послом Франції там значиться Паскаль Фієскі. Незручно нагадувати про це дипломатам, але річ у тім, що пан Фієскі поїхав з Києва вже рік тому. Нинішнього посла Французької Республіки звуть Філіп де Сюремен.
