Учора Німеччина й Франція відзначали сорокаріччя події, що є важливою не лише для їх двосторонніх відносин, а й для Європи загалом. 22 січня 1963 року в Парижі президент Франції Шарль де Голль та німецький канцлер Конрад Аденауер підписали Єлисейський договір. Він скріпив історичне примирення двох країн та заклав підвалини тривалого миру на континенті. Адже дві світові війни, в яких сусідні Франція й Німеччина незмінно ворогували, не могли не позначитися і на рівні державної взаємодовіри, і на ставленні націй одна до одної.
Нині, сорок років потому, можна констатувати: договір виконав свою історичну місію і став прикладом для наслідування іншими європейськими державами. Він успішно усунув чимало перепон на шляху франко-німецького співробітництва, започаткував його інституційні форми, зокрема регулярні зустрічі на різних рівнях — глав держав, міністрів, інших високопосадовців. Були також окреслені три пріоритетні сфери для співробітництва: оборона, зовнішня політика та молодь і освіта. Про мудрість і далекоглядність творців документа свідчить той факт, що за всю 40-річну історію його змінювали лише один раз. Це сталося в день 25-річчя договору, 22 січня 1988 року. При цьому було створено дві нові структури — Франко-німецьку раду з питань оборони й безпеки та Франко-німецьку економічну й фінансову раду.
Особлива вага й заслуга Єлисейського договору полягає у зміцненні зв’язків між французькою та німецькою молоддю і породженні у молодих людей переконання, що франко-німецьке співробітництво справді необхідне і для обох країн, і для Європи в цілому. Нещодавно Париж і Берлін досягли домовленості про те, що міністри однієї країни будуть присутні на засіданнях кабінету міністрів іншої. Безпрецедентний крок, який, серед іншого, також є свідченням виконання історичної місії Єлисейського договору.
