Наші читачі продовжують поповнювати золотий фонд «Сім’ї» історіями про півстолітнє й більш як півстолітнє кохання.
Ми вітаємо всіх працівників газети з новорічними святами і Різдвом! Але хочемо, щоб і ви привітали нас. Річ у тім, що 25 січня 2003 року в нашій родині буде «золоте» весілля, а ліпшого подарунка, ніж публікація історії нашого кохання, не уявити. Тим паче що особливих урочистостей з нагоди ювілею не буде — немає за що.
Отже: розписалися ми 25 січня, а познайомилися 7 січня — на 18 днів раніше. Чоловіку в день весілля було 24, а мені — 16. Незабаром ми виїхали до Новосибірської області. В Сибіру у нас народилося дві доньки та син.
Лише 1969 року наша сім’я повернулася в Україну. Дотепер живемо у селищі Панютине Харківської області. Все життя ми важко трудилися. Нині у нас онучка і троє внуків, народилася правнучка. А старість підкралася так непомітно.
