Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Ігор Долгов провів нещодавно цікавий експеримент: журналісти могли зателефонувати до Анкари і поставити йому запитання, що стосувалися двосторонніх україно-турецьких відносин. Скористався такою можливістю і «ГУ».
— Пане посол, Україна й Туреччина мають дещо спільне у своїх відносинах з Європейським союзом: і та, і та держава намагаються стати його членом, однак через різні причини Брюссель для обох тримає поки що двері зачиненими. Чи не можуть бути тут певні точки дотику у наших двосторонніх відносинах: консультації чи своєрідний обмін досвідом спілкування з ЄС?
— Одразу наголошу, що такі консультації на рівні держсекретарів зовнішньополітичних відомств розпочнуться вже найближчим часом. Орієнтовно в лютому держсекретар МЗС України з питань євроінтеграції Олександр Чалий відвідає з цією метою Анкару. Нам справді є чого повчитися у Туреччини, але є й що розповісти турецьким колегам. Наш досвід хоч і не такий великий, як їхній, та має свої позитивні й негативні сторони, що були б цікаві не лише для Туреччини, а й для інших партнерів Європейського союзу. Наприклад, наше з ЄС співробітництво в галузі юстиції й внутрішніх справ: на цій ділянці справи в нас ідуть дуже добре, і є відчутні результати.
Звісно, і в України, і в Туреччини є проблеми, що впливають на діалог з ЄС. Брюссель вважає, що вони пов’язані з досягненням Копенгагенських критеріїв, отож очевидно, що головне завдання для нашої держави полягає саме в цьому. Так само сформулював свою мету і новий уряд Туреччини. Головне тут — і це, на мою думку, об’єднує Україну, і Туреччину — те, що в обох державах розуміють, що відповідні реформи здійснюються задля народу, а не для Європейського союзу. І оскільки в нас розуміння цього вже сформувалося, то успіх усе одно прийде.
Тому, повертаючися до запитання, «євроінтеграційні» точки дотику в наших з Туреччиною відносинах є. Інколи виникають і такі, про які ми раніше й не думали. Скажімо, на початку минулого року українська сторона передала турецькій проект двосторонньої угоди про вільну торгівлю. Безперечно, цей документ був би корисний для подальшого торговельно-економічного розвитку відносин між двома країнами, але виявилося, що своє слово щодо угоди має сказати також і Брюссель. Адже Туреччина має з ЄС Митний союз. Тому автоматично до цих переговорів залучаються і представники Євросоюзу, без них вийти на підписання неможливо.
— Порівняно з Україною Туреччина просунулася в своїй інтеграції до ЄС значно далі, є кандидатом на вступ до організації і добивається від Брюсселя початку відповідних переговорів. Чи не передбачає це в найближчій перспективі якихось змін у візовому режимі, який нині досить ліберальний?
— Зміни передбачаються, але з подальшої лібералізації. Зокрема, під час останніх консультацій з консульських питань наша делегація передала пропозиції, орієнтовані на спрощення процедури отримання віз для багатьох категорій громадян. Ми пропонуємо звільнити від сплати за візи на взаємній основі молодь віком до 18 років, громадян похилого віку, всі делегації або окремих осіб, які їдуть за програмами культурного, спортивного, гуманітарного обміну, людей, що відвідують тяжко хворих родичів або місця поховання.
