Торік у номері від 13 грудня ми опублікували статтю «Гончарі». У ній ішлося про маловідомі сторінки з біографії українського письменника Олеся Гончара. Зокрема, про те, що Олесь Терентійович насправді народився не в Полтавській області, як значиться у переважній більшості довідників, а в Дніпропетровську. Так стверджує рідна сестра письменника Олександра Терентіївна Сова. Публікація «Голосу України» настільки зацікавила працівників Дніпропетровського державного обласного архіву, що вони вирішили документовано підтвердити або спростувати цю версію.
Провідний спеціаліст відділу використання та публікації архівних матеріалів Людмила Новикова відшукала книгу метричних записів новонароджених і хрещених немовлят колишньої Ломівської церкви, датовану 1917—1918 роками. Книга збереглася, але час її не пожалів. Багато сторінок втрачено, а вцілілі аркуші часто переплутані місцями. Однак дивом не загубився розділ із записами про новонароджених хлопчиків. Під 47-м номером у ньому і значиться Олександр Терентійович Біличенко. Про батьків сказано так (цитуємо за оригіналом): «Крестьянин села Каменки (ще півстоліття тому воно спершу увійшло до робітничого селища Ломівки, а потім потрапило і в межі сучасного Дніпропетровська. — Авт.) Терентий Исидоров Биличенко и законная жена его Татьяна Трофимова Гончар, оба православные».
До речі, цього року виповниться 85 років від дня народження видатного письменника. З ініціативи народного депутата України Анатолія Клименка і за підтримки депутатів обласної ради 2003-й оголошено на Дніпропетровщині роком Олеся Терентійовича. Відтак є надія, що його ім’я повернеться на батьківщину у назвах вулиці, літературно-меморіального музею і Національного університету. Час уже у Дніпропетровську мати й пам’ятник автору «Прапороносців», «Тронки», «Собору» та інших відомих творів.
Дніпропетровськ.
