Сьогодні київське, донедавна ще маловідоме, підприємство «Росинка» рекламувати не треба: його продукцію побачиш і в залі міжнародних зібрань, і на столі Президента, урядовця, і в кожній оселі. «Росинка» впевнено прокладає дорогу на американський континент, де десятиріччями панують кола та пепсі. Придивіться до наших магазинів чи кіосків: там, де ще кілька років тому гордовито світилися етикетки «Кока-коли», «Фанти», «Пепсі-коли» та іншого зарубіжного водного багатства, нині майже повсюдно зайняла місце «Росинка». Та й покупець, навіть юний, для якого раніше «Кока-кола» була небесною мрією, сьогодні кладе до своєї сумки наше, українське, насамперед фірми «Росинка». Бо це і дешевше, і смачніше, і найсприятливіше для здоров’я.
Гран-прі в Парижі, Гран-прі в Москві, міжнародний сертифікат якості «ІSO-2000», Гран-прі національної рейтингової номінації «Краща торгова марка» — це тільки дещиця серед золотих нагород підприємства.
Повертаючись до змагання з головними конкурентами, запитую генерального директора «Росинки» Володимира Єрошенка:
— То що, київська «Росинка» витіснила-таки з українського ринку багатих заморських суперників?
— Я не поспішав би так стверджувати, — каже він. — Так, «Кока-кола» нині більше працює на регіони, певною мірою давши ринковий простір нашій продукції. Але хіба тільки в цьому суть?
А я подумав: так, так, «Кока-кола» саме з тих, що ні сіло, ні впало візьме та й піде з багатого столичного ринку, за який ще десяток років тому так відчайдушно боролася.
А було несолодко
Хоч «Росинка» загалом працює на українському ринку вже 40 років, по-справжньому про неї почали говорити десь років п’ятнадцять тому, коли вона перша серед партнерів на основі новітніх технологій поставила в цеху розливну лінію на дві тисячі пляшок за годину. Продукція, яка й до того витонченим смаком завоювала симпатію покупців, пішла потоком.
Уже через рік завод монтує нову лінію — на п’ять тисяч пляшок щогодини, до того ж літрової місткості, тоді ще невідомої — зручної і популярної.
Отоді всесвітньо відома «Кока-кола», яка активно шукала партнера для вторгнення через нього в український ринок, і накинула, як то кажуть, оком на «Росинку».
Спершу вона скромно розливала свої води на конвеєрах «Росинки». А коли дібрала смаку, почала дедалі наполегливіше пропонувати: давайте станемо партнерами. Ви нам 51 відсоток своєї власності, а ми — і нову технологію, і гроші. Одне слово, заживете, як у раю.
Але заводський колектив поборов спокусу.
— Я тоді, — каже Володимир Олексійович, — головним технологом працював. І впевнений: діяли правильно. Бо за 51 відсотком неодмінно йшли б усі 100. І сталося б з «Росинкою» те, що зі «Славутичем», «Роганем» та іншими відомими в Україні заводами, якими нині заволоділи іноземці.
— І український капітал поплив би в іноземні банки?
— Десь так. Не для того ж бо вкладають вони шалені гроші, щоб працювати не на себе.
Володимир Єрошенко жодного поганого слова не каже про своїх головних конкурентів. Навпаки, із вдячністю згадує науку, яку дала співпраця з «Кока-колою». Але вважає: їй — своє, а нам — своє. Вижили в найважчі часи без будь-якої допомоги, виживемо й тепер. Найкращі друзі тоді, коли вони порізно.
Відтоді «Кока-кола» пішла шукати свого щастя у Велику Димерку, де збудувала величезний комплекс. І, мабуть, правильно вчинила. А змагання? Воно тільки підштовхує суперників до рішучіших дій на ринку, закон про який каже: якщо хоч трішки десь загальмуєш, заспокоїшся, одразу опинишся за енергійнішою спиною.
Спортсмени, поспішайте за «Женьшенем»
То яким шляхом ішла «Росинка», добившись нині беззаперечного авторитету на вітчизняному й багатьох іноземних ринках?
Насамперед — висока технологія, що забезпечує унікальної чистоти продукцію. На заводі діють кілька лабораторій, які вдень і вночі перевіряють усе, що йде з конвеєра. Думаєте, газована вода «Софія Київська», яку нині побачиш на столі і Прем’єр-міністра, і Президента, і на будь-якій нараді, — просто чиста артезіанська розфасована газована рідина? Завод витратив величезні гроші, щоб купити очисну установку, яка вловлює будь-який сторонній предмет навіть до п’яти мікронів! Артезіанську воду пропускають через промені спеціальних бактерицидних ламп, що довершують процес очищення. Є й інші, фірмові, секрети, що роблять «Софію Київську» найчистішою в світі. Про це свідчить спеціальний знак на етикетці, виданий незалежними міжнародними експертами.
І це — просто вода. А фруктові напої? У розмові з директором я мимохідь запитав: «А звідки берете есенції?». «Які есенції?» — не зрозумів Володимир Олексійович. «Яблучну, лимонну, грушеву, що йдуть для фруктової води?» «Та побійтеся Бога, — щиро здивувався директор. — Усе натуральне — ні грама хімії. Лимон — це чистий лимон. Апельсин — це апельсин. Ані грама домішок». «Стривайте, — не вгамовувався я. — А енергетичні напої? Адже знаємо, яка шалена ціна на женьшень». «І женьшень натуральний, — сказав Володимир Олексійович. — На пляшку його йде та невеличка кількість, що дає людині, особливо спортсменові, додаткову енергію. Тож і тут ми вписуємося в нормальні ціни».
І все-таки домішки в «росинкових» напоях останнім часом з’явилися. Це — вода «Доктор» з елементами йоду та вітамінні напої.
Висока заводська технологія дала можливість перейти на випуск напоїв нового покоління. Росинчани поміркували разом з лікарями: навіщо ковтати людині, насамперед дитині, пігулки чи різні там шипучки, які не завжди добре сприймаються шлунком, чому б різні вітаміни не подавати разом зі смачною водичкою? І ось уже надійшли у продаж «Тропік-морква», «Ананас-морква», «Мульті-фрукт». Над технологією цих напоїв на заводі працює окрема лабораторія, яка, «прогнавши» продукцію через найсуворіші випробування, відкриває їй «зелену вулицю».
— То, може, ви й на епідемію грипу реагуєте? —запитую фахівців.
— А чому б і ні, — відповідали. — У такі періоди ми збільшуємо випуск напоїв з вітаміном «С».
Заводська політика: не гнатися за високими цінами. Краще тримати їх на такій позначці, коли людина без особливої втрати для гаманця купує пляшку-другу «Росинки». Нехай завод не має від цього високої рентабельності, зате неабиякий прибуток від реалізації перекриває витрати.
Ані дня без новинок
— До Нового року, — розповідає Володимир Єрошенко, —ми готуємо новий напій — «Мокко». Це для тих, хто дуже полюбляє кавовий смак. З’явиться на прилавках і ціла серія слабоалкогольних напоїв «Мікс» — «Мікс-бум», «Мікс-текіла», «Мікс-джонік» тощо. Такі слабоалкогольні напої, які не міцніші за пиво, дуже полюбляє молодь.
На заводі я побачив і таку новинку. Там на повний хід іде реконструкція виробництва. Нині монтують нову лінію, яка випускатиме 15 тисяч пляшок напоїв за годину. Це вдвічі більше, ніж вироблялося на попередньому конвеєрі.
Цікаво, що на новій лінії працюватимуть спеціалісти, які пройшли навчання не десь там за кордоном, як це нині дуже модно, а тут, у себе, в Києві.
— Берегти кожну свою людину, підтримати її, своєчасно дати дорогу, навчити — це наша головна політика, —каже заступник директора з кадрових питань Віктор Фатунцов. — У нас склався стабільний, міцний колектив, якому, впевнений, під силу найскладніші технологічні, виробничі завдання.
Чи не в цьому головний секрет «Росинки»?
