Не очікували ми, що звернення в «Сім’ї» (14 листопада цього року) до щасливих родин, чий союз пересягнув «золотий» рубіж, дістане такий живий відгук. Чудово, що своїм досвідом з нами хочуть поділитися стільки люблячих сердець. Сьогодні, дорогі читачі, дозвольте представити вам історії найпрекрасніших подружніх пар. Отож, знайомтеся!
Повінчав 1941-й
Давні і вірні читачі нашої газети Микола і Галина СЄРІКОВИ з Конотопа Сумської області. Микола Іванович (1916 ріку народження) — військовослужбовець, учасник Великої Вітчизняної війни, інвалід ІІ групи. Галина Сергіївна молодша за свого чоловіка на сім років. П’ятдесятирічний ювілей шлюбу відзначили 11 років тому: разом вони вже 61 рік. Виростили і вивчили двох синів, тепер радіють онукам. Свій союз вважають дуже щасливим.
Перемога на всіх фронтах
Іван і Олександра ВАСИЛЕВСЬКІ із Харкова також постійні передплатники «Голосу». Олександра Яківна (1926 року народження) пише, що зустріла Івана Михайловича в переможному 1945 році в місті Мукачевому, куди її направили на роботу. Її обранець тоді служив у прикордонних військах. Того ж таки року зіграли весілля. А після демобілізації переїхали до Харкова. Там і живуть у щасті і злагоді. Виростили двох доньок, мають чотирьох онуків і трьох правнуків, мріють дочекатися четвертого.
***
Може, це і збіг обставин, але різниця у віці подружжя в обох парах — сім років. Містика якась! Недаремно ж бо сімка вважається символом сім’ї, а матримоніально налаштованим молодим людям радять дарувати своїм обраницям букети із семи червоних троянд...
Однак не думайте, що щасливчиків лише четверо. В наступній «Сім’ї» ми ще розповімо про «золотий» фонд України. А тим, хто не встиг нам написати і надіслати свої знімки, радимо поквапитися.
