Спробував Комітет Верховної Ради з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій на своєму засіданні 4 грудня, розглянувши звіт Голови Фонду держмайна України Олександра Бондаря про виконання Державної програми приватизації на 2000—2002 роки.
У звіті йшлося про фінансові результати, загалом, уже далекого 2001 року. Як відомо, заплановані тодішнім бюджетом надходження від продажу держвласності в сумі шести мільярдів гривень до скарбниці не надійшли — зі списку приватизовуваних підприємств з різних причин випали найпривабливіші та найдорожчі об’єкти. Наприклад, «Укртелеком».
Простим переліком цифр ні Олександр Бондар, ні депутати, які виступали в дебатах, не обмежилися. Глибокому аналізу було піддано негативні явища, характерні для української приватизації.
Так, депутат Володимир Черняк підкреслив, що Фонд держмайна досі залишається аморфною організацією, бо не забезпечений правовим полем: у країні немає спеціального закону, в якому було б чітко визначено права та обов’язки цієї структури.
У каламутній воді, звісно, рибку ловити легше. Про тіньові схеми приватизації, що вже всім набили оскому, наприклад, через ту саму процедуру банкрутства, учасники засідання говорили хоча й побіжно, але з цілковитим розумінням генезису негативних явищ. Згадали і пріснопам’ятний «Спец’юст», проти якого Генпрокуратура обіцяла, та так і не порушила кримінальної справи. Детальніше було проаналізовано ще наявні якщо й не кримінальні, то принаймні цілком корумповані лазівки для переходу держвласності у приватне володіння — діяльність тих самих держхолдингів та акціонерних компаній, роль третьої влади (господарських і загальної юрисдикції судів) як активного оператора приватизаційного ринку, нарешті, систему пільг, яка не піддається жодній економічній логіці, але наполегливо використовується Кабміном.
Висновок учасники засідання зробили однозначний: практика приватизації по-українськи сприяє формуванню впливових груп, бізнес-інтереси яких саме й полягають у збереженні непрозорості роздержавлення власності та застою реформ.
З огляду на це члени комітету підготували цілком конкретні пропозиції до майбутнього засідання Верховної Ради, на якому Фонду держмайна ще належить відзвітувати про свою роботу і на якому народні депутати розглянуть проект програми приватизації держвласності на найближчі роки.
