На цьому тижні Комітет ВР з питань фінансів і банківської діяльності провів дуже представницьке засідання (за участю Світового банку, Міністерства фінансів, Нацбанку, Асоціації українських банків), присвячене розгляду законопроекту «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Достатньо однієї згадки про український кредитний ринок, щоб згадати про сотні підприємств, яким вартість банківських позик не по кишені. Про те, що і підприємства, і держава здебільшого покривають свої борги, водночас утворюючи нові. 700 доларів валового національного доходу на душу населення вже відкинули Україну на 144-те місце у світі, а кредитний рейтинг українських єврооблігацій через бюджетні негаразди та політичну нестабільність втратив статус «ринкового». Країна і її економіка потребують інвестицій та дешевих кредитних ресурсів, як повітря. Нагадаю: обсяг прямих інвестицій в країну за десять років становив 4,5 мільярда доларів — стільки само у польську економіку надходить за вісім місяців.
Тим часом ми й досі не маємо цивілізованого інституту застави, чітких пріоритетів стосовно прав кредиторів на заставлене майно. На пам’яті учасників розширеного засідання комітету —довга низка скандалів, пов’язаних з вилученням активів унаслідок штучного доведення підприємств до банкрутства. Та, висуваючи кредитний ринок у пріоритетні, Міністр фінансів Ігор Юшко мав на увазі не тільки це. Практика країн з високорозвиненою правовою інфраструктурою в галузі забезпечення вимог кредиторів свідчить: підприємства-позичальники, які надають заставу, можуть збільшити розмір позики в 9 разів, подовжити термін угоди — в 11 разів, зменшити ставку за кредитом — удвічі. А з другого боку, надійний механізм забезпечення вимог кредиторів знижує ризики неповернення грошей, а зрештою — зменшує їхню вартість (відсотки за кредит).
Йдеться про найбільш наболіле — механізми, які дають можливість комерційним банкам збільшити обсяги довгострокового кредитування економіки.
За останні десять років у структурі фінансування підприємств домінує власний капітал (62,2 відсотка), короткострокові зобов’язання становлять 34,7 відсотка, довгострокові — 3,1(!) При цьому інвестиції в основний капітал зазвичай здійснює лише 40,5 відсотка підприємств і лише 13 відсотків становлять кредити. Учасникам засідання достатньо було тільки прислухатися —і вони почули б запеклу суперечку між Кабінетом Міністрів та Нацбанком з приводу ефективності нової схеми рефінансування Нацбанком інноваційних проектів. Суперечку, яка вже дійшла до безпідставних звинувачень Нацбанку в небажанні кредитувати урядові пріоритети. Тим часом оприлюднений список пріоритетних напрямів для кредитування комбанками інноваційно-інвестиційних проектів можна вважати економічним бестселером, бо в ньому, крім іншого, —розведення великої рогатої худоби, свиней та птахів, риболовля, виробництво велосипедів, мотоциклів, меблів, спорттоварів та багато чого не менш «важливого», що рекомендовано Нацбанку врахувати при відборі проектів для рефінансування. Вибіркові опитування банківських і небанківських кредиторів, підкреслювали віце-президент Асоціації банків України Антоніна Паламарчук та голова правління АКБ «Надра» Ігор Гіленко, свідчать про те, що надання кредитів і звернення стягнення на майно позичальника є вельми ризикованою справою. А ключові принципи законодавства про забезпечення вимог кредиторів, з якими ознайомив Європейський банк реконструкції та розвитку, переконали: за ризиковані справи братися ніколи не пізно.
