Учитель музики Євген Лісений з Чорнотич у квітні цього року став приватним підприємцем. І начебто немає в цьому нічого особливого — скільки нині торгує колишніх вчителів, інженерів! Проте приватним заняттям Євгена Степановича залишилася музична підготовка дітей шкільного віку.
А почалося все з протесту...
— Учитель музики одержує до 90 гривень,— розповідає директор Чорнотицької загальноосвітньої школи I—III ступеня Олексій Коваленко. — А працює зазвичай багато. Лише підготовка шкільних свят і концертів чого варта! Одне слово, Євген Степанович на роботі днював і ночував.
Та років зо три тому в Чорнотичах закрили стаціонарну лікарню, що поряд зі школою. Там зробили ремонт, переобладнали приміщення під зручні навчальні кімнати для молодших класів. Однак Євген Степанович викладати в новому закладі категорично відмовився. Писав у різні інстанції скарги, мовляв, запах лікарні шкідливо впливає на здоров’я дітей, а в класах — негативна енергетика. З обласного центру тоді приїжджали представники облсанстанції і підтвердили: все в нормі (щоправда, «методиками дослідження біоенергетики установи санепідслужби не володіють», сказано у їхній відповіді заявнику. — Авт).
Я пройшовся коридором, заходив у класи. Чесно кажучи, не відчув неприємного запаху. Все чисте, охайне, ніщо не нагадує про колишній медзаклад.
— Можливо, за два роки вивітрилося, видихалося дітьми, — на мої сумніви відповів Євген Степанович.
Проте навіть старенька мати сільського вчителя не схвалює синового вчинку:
— Працював би в школі. Тепер його місце зайняте. А їздити в сусідні села далеко і важко.
Та протестант упевнений у своїй правоті:
— Не жалкую, що так учинив. У лікарні помирали хворі, є навіть кімната, де трупи лежали. І ось ця негативна біоенергетика, випари різних хімічних препаратів і досі калічать дітей, їхнє майбутнє.
У Чорнотичах Лісеного не підтримали ні вчителі, ні батьки. Як він вважає, вони просто злякалися, бо залежать від керівництва школи.
А Євген Степанович нині їздить на велосипеді у сусідні села Кудрівку та Киріївку, які відповідно за 7 та 14 кілометрів. Навчає діток гри на гітарі, баяні, акордеоні, синтезаторі.
— У мене 15 учнів, — розповідає. — Вони не мають можливості навчатися в музичній школі, що в райцентрі, проте тепер не позбавлені шансу пізнати красу мистецтва. Вчу їх музичної грамоти, гри на інструментах. Заняття — індивідуальні. Звісно, плата за уроки невисока, адже деякі батьки дуже бідні. На місяць загалом виходить 60—70 гривень. Та навіть із цієї суми доводиться платити податок. За перше півріччя я перерахував у бюджет 90 гривень. Але я втішений, що роблю важливу справу на селі.
Євген Степанович написав багато дитячих пісень, зокрема, для шкільних ранків, новорічних свят. Планує їх видати — можливо, стануть у пригоді колегам в інших школах.
Хто він — Євген Лісений? Сільський непоступливий ідеаліст-максималіст, жертва суворих придеснянських реалій? А може, просто небайдужа людина, яких дуже мало серед нас?
Сосницький район
Чернігівської області.
