Яворівський район тримає першість на Львівщині за рівнем народжування дітей. Лелеки знають, куди їм летіти: проклали маршрут і вже не збиваються з дороги. А найліпше дбають про сільських листонош. У Марії Явної — одинадцятеро дітей, у Дарії Ващишин — теж одинадцятеро (двоє з них уже перейняли від матері поштарську сумку), у Ганни Марків — дев’ятеро. До Ганни Марків та її великого сімейства у село Залужжя ми завітали з гостинцями (мішок цукру — від «Голосу України», мішок гречки — від газети «Високий замок», цукерки — від фірми «Світоч»).
Природа — жінка мудра. Знає, що сумка листоноші важить 15—20 кілограмів, бо задля виживання поштового зв’язку й для заробітку доводиться носити, окрім газет, листів і пенсій, ще й найрізноманітніші товари — і пральний порошок, і зошити для школярів.
Ось тут тендітній жіночці стають у пригоді діти. Народжувала їх майже безперервно, без декретних відпусток: Петро, Марія, Іван, Оксана, Василь, Ольга, Микола, Христина, Тарас. У такому порядку — хлопець-дівчина-хлопець — вони й з’являлися на білий світ. Відтак — одне одного виховували, підтримували, розподіляли обов’язки, ділили все на всіх — як Господь велить. Ольга допомагає розносити пошту, Іван уже служить прапорщиком і підтримує сім’ю матеріально, Микола доглядає кролів, Василь — майстер на всі руки, хоче стати столяром, найменший Тарасик носить дрова. А от 16-літня Оксана — справжній менеджер домашнього господарства: вона розподіляє поміж усіма трудові обов’язки, видає «наряди», контролює виконання, ділить по-справедливому ласощі.
На всіх дістався один тяжкий хрест: первісток Петро через недогляд лікарів під час пологів народився калікою, тепер доглядають його гуртом і, боронь Боже, щоб хтось його скривдив. Усі вміщаються, мов у казковій рукавичці, у двох кімнатах старої хати.
— Знаєте, мені ще й заздрять, — сміється Ганна. —Добре їй, кажуть, діти все замість неї пороблять...
Поштове відділення села Залужжя, яким керує Катерина Хлян, обслуговує чотири села й 16 хуторів. Кожна з чотирьох листонош долає щодня (дорогами й бездоріжжям) не менш як 15—20 кілометрів. Останнім часом у кожну хату приносять квитанції на оплату за електроенергію і приймають платежі. Коли крамниці зачинені, чоловіки приходять по цигарки додому до листонош.
Суворі правила «гри» у виживання були спричинені від’єднанням електрозв’язку, після якого особливо потерпають фінансово низові ланки пошти. І попри все листоноші читають у селі найбільше. Бо самі найбільше передплачують газет, незважаючи на свої скромні зарплати (близько 140 гривень). Така давня традиція в Яворівському районі. Прочитають щось цікаве — і йдуть із новинами від хати до хати. Спочатку дають односельцям почитати свої власні газети, потім — агітують за передплату.
Серед читачів «Голосу України» й інших видань найактивніша — 82-річна вчителька Галина Миколаївна Ненека. Вона читає без окулярів, передплачує навіть пісенники і чудово співає гостям.
Листоношу в селі люблять. Із її велетенської сумки кожному перепаде щось добре. А коли сусіди печуть пироги, неодмінно приходять з почастунком у хату багатодітної матері. Вона на життя не нарікає: картопля вродила, грибів назбирали й насушили, корова доїться. От тільки з колготами для дівчат — проблема. Як без них підеш до церкви?
А дерев’яна церква святої Параскеви, збудована понад 300 років тому, — незвичайна. Тут служив парохом автор музики національного гімну «Ще не вмерла Україна...» Михайло Вербицький. Його добрий дух витає над селом...
Яворівський район
Львівської області.
