Навіщо платити більше

Бо покупець — «ТНК-Україна» за умов справжнього комерційного конкурсу за контрольний пакет акцій «ЛиНОСу» (67,41 відсотка) мав би заплатити щонайменше 2,5 мільярда гривень (загалом підприємство оцінюється у понад 5 млрд. грн.), а заплатив лише 53,1 мільйона гривень. І сталося це тому, що є всі підстави вважати: між двома учасниками так званого комерційного конкурсу з продажу — «ТНК-Україна» та «Продінторг» — існував найбезпосередніший зв’язок.

Той факт, що договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЛиНОС» від імені покупця — підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна» підписав Олександр Георгійович Креденцер, доводити не потрібно. А втім, ми пропонуємо копію договору, підпис під яким справді належить Креденцеру О. Г. А тепер про зв’язок «ТНК-Україна» із «Продінторгом». Не знаємо, чи ретельно Фонд держмайна перевіряв статутні документи «Продінторгу», проте довідка Держкомстату України від 30.08.2002 року підтверджує: відповідно до облікової картки, заповненій у Київському міському управлінні статистики 9 лютого 1999 року, громадянин Креденцер О. Г. був керівником, а також засновником ТОВ «Продінторг». Якщо комусь цього мало для доведення, що зв’язок між «ТНК-Україна» і «Продінторгом» не вигадка, а сумна реальність, процитуємо інші документи. Наприклад, 10.03.2000 року, дві особи, які проживають у Хмельницькому та у селі Лісоводи Городоцького району Хмельницької області доручили Креденцеру Олександру Георгійовичу від їхнього імені «управляти і розпоряджатися (продавати, обмінювати, заставляти)» їхніми частками у майні ТОВ «Продінторг» на власний розсуд (див. копію). Тоді ж було по-новому «задіяно» «Продінторг» — саме 10.03.2000 року збори учасників ТОВ затвердили нову редакцію статуту «Продінторгу». А незабаром такий само підпис Креденцера О. Г. (як і під договором про купівлю акцій «ЛиНОСу») з’явився під статутом ТОВ «Продінторг», що 5 червня 2000 року засвідчив нотаріус (див. копію). Гадаємо, наведених фактів більш ніж досить, адже з цього випливає, що хоч «Продінторг» та пов’язаний з ним Олександр Георгійович Креденцер конкурс програли, зате його виграв представник «ТНК-Україна» Олександр Георгійович Креденцер.

А коли все викладене — неправда, то що, здавалося б, простіше, як пред’явити документи, котрі стосуються «Продінторгу», і спростувати викладені факти. Саме на основі цих фактів гендиректор НВО «Агрокомплекс» Олександр Галкін звернувся з позовною заявою про визнання результатів комерційного конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «ЛиНОС» недійсними. Але Господарський суд Києва на тій підставі, що «Агрокомплекс» не брав участі у конкурсі «прийшов до висновку про недоведеність позивачем порушень його прав та охоронюваних законом інтересів». Тож поки що «переможці» можуть тішитися, що «на сьогодні судових рішень, які підтверджують нелегітимність конкурсу, — немає». Але суд, очевидно, відбудеться. Тільки, може статися, в Україні вже не буде сьогоднішніх покупців. Бо, як зазначає російська газета «Версия» (7—13.10.2002 р.), «ТНК» продається британцям».

І тепер, як заявляв агентству «Bloomberg» президент «Альфа-групп» (до її складу входить «ТНК». — С. Л.) Михайло Фрідман, справа — за «правильною ціною». Тож коли компанію буде продано за реальною ціною, нам залишиться наполегливо поцікавитися у членів конкурсної комісії

Та чому за 67,41 відсотка акцій «ЛиНОСу» не сплачено хоча б 2,5 мільярда гривень (це без урахування близько 1 мільярда гривень заявлених кредиторами боргів «ЛиНОСу»). І нагадаємо: низьку ціну пакета акцій «ЛиНОСу» Фонд держмайна обгрунтовував значними боргами підприємства. Але згодом «забув» включити до оголошення про комерційний конкурс повну інформацію про реальну заборгованість підприємства. Бо пункт про погашення боргів перед внутрішніми кредиторами у договорі відсутній. Тож можливий майбутній власник «ЛиНОСу» (наприклад, Бритиш Петролеум) не матиме перед внутрішніми кредиторами навіть словесних зобов’язань.

До речі, в «Протоколі № 1» засідання конкурсної комісії від 24.04.2000 р. зазначається, що заступник голови ФДМУ В. Васильєв повідомив членів комісії: відповідно до Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ фіксовані умови конкурсу мають передбачати «зобов’язання з погашення всієї кредиторської заборгованості підприємства». Але після цього член комісії І. Хотей запропонував такі фіксовані умови конкурсу, які передбачають «часткове погашення покупцем простроченої кредиторської заборгованості ВАТ «ЛиНОС». І вісім членів комісії проголосували «за». Отже, було проігноровано не лише приватних кредиторів, а й державу, оскільки до фіксованих умов конкурсу було вписано лише частину боргу «ЛиНОСу» перед бюджетом.

Тому Державна податкова інспекція в місті Лисичанську 22.06.2001 року звернулася із заявою до Вищого арбітражного суду про визнання майнових вимог на суму 41 мільйон 586 тисяч гривень. Як бачимо, «вторгувавши» за пакет акцій «ЛиНОСу» 53,1 млн. грн., держава водночас не отримала 41 млн. 586 тисяч гривень.

Отже, констатуємо, що на момент проведення конкурсу «ЛиНОС» обріс низкою незавершених судових справ, але при цьому в підписаному договорі купівлі-продажу продавець, тобто Фонд держмайна, записав, що гарантує: «На момент укладення договору... судових справ щодо нього (пакета акцій. — С. Л.) немає».

Але й це ще не все. Наприклад, договір про купівлю-продаж пакета акцій передбачає, що покупець не може використовувати як джерело оплати виконання будь-яких зобов’язань за цим договором кошти, що будуть отримані в результаті діяльності ВАТ (крім дивідендів).

Але водночас із договором підписується «Додаток до Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЛиНОС». Запитаєте, навіщо потрібен додаток, тим паче, підписаний водночас із договором? Схоже, що ось навіщо. Один із пунктів додатку гласить: «ТНК-Україна» забезпечить формування ціни переробки сирої нафти, що завантажується на підприємство у відповідності з умовами інвестиційного конкурсу з урахуванням необхідності виконання зазначеного зобов’язання, що у свою чергу буде служити джерелом надходження коштів, необхідних підприємству для погашення зазначеної заборгованості (перед «Вестдойчеландесбанком». — С. Л.)».

Тобто те, що заборонено договором, — дозволено додатком до нього? Отак нас катають на нашому «велосипеді». І таких метаморфоз безліч.

Ніхто не сумнівається в існуванні виписки з реєстру власників цінних паперів, яка свідчить, що акції «ЛиНОСу» під арештом не перебувають. Бо мова про інше. У попередньому матеріалі зазначалося, що 12.04.2000 року голова Вищого арбітражного суду України Д. Притика, «враховуючи клопотання Фонду держмайна від 12.04.2000 року», але не беручи справу до свого провадження (як того вимагає стаття 13 Закону «Про арбітражний суд»), скасував рішення суду про арешт майна та акцій, відкривши у такий спосіб шлях до продажу акцій «ЛиНОСу». Бо скасувати рішення суду можна лише ухвалою судді у справі чи колегії суддів, які розглядають справу.

Гадаємо, голова ВАСУ пішов на цей крок, повіривши запевнянням голови Фонду держмайна Олександра Бондаря, що «опрацьовуються умови проведення конкурсу, які передбачатимуть способи погашення переможцем конкурсу всієї кредиторської заборгованості ВАТ «ЛиНОС», оскільки завжди заявляв про необхідність пошуку взаємоприйнятного рішення.

Наприклад, ще 30.07.1998 року Голова ВАСУ Д. Притика в листі до тогочасного Першого віце-прем’єр-міністра А. Голубченка (котрий уже тоді просив скасувати заборону на відчуження акцій «ЛиНОСу»), писав: «Систематичне порушення з боку ВАТ «ЛиНОС» договірних умов, а також ухилення від виконання судових рішень стало причиною не лише виникнення заборгованості, а й призводить до її зростання... З частиною кредиторів на пропозицію суду ВАТ «ЛиНОС» уклав цивільно-правові угоди про умови і порядок погашення заборгованості, що дає підстави сподіватися на вирішення боргових проблем саме таким шляхом. Враховуючи складне економічне становище ВАТ «ЛиНОС»,.. «Агрокомплекс» зменшив суму боргу з 596 млн. 55 тисяч до 216 млн. 150 тисяч гривень. Борги ВАТ «ЛиНОС»... підтверджено рішенням ВАСУ. Законність цих рішень перевірена наглядовими інстанціями, в т. ч. Пленумом Вищого арбітражного суду України, і вони залишені без змін. Проте, на дату порушення справи про банкрутство ВАТ «ЛиНОС» судові рішення не виконав. Його твердження про те, що укладення ним з кредиторами угод про умови і порядок погашення боргів звільняє його від виконання рішень суду, протиправне... Кредитори заявили, що вони не ставлять за мету саме ліквідацію боржника чи заволодіння його майном. Вони наполягають на поступовому погашенні боргів відповідно до узгоджених графіків...» Тобто, як бачимо, голова ВАСУ намагався знайти взаємовигідний варіант вирішення справи.

І, здається, такий варіант було знайдено після підписання 20.08.1997 року між кредитором («Агрокомплексом») та боржником («ЛиНОСом») угоди про порядок та умови погашення заборгованості — ним було визначено остаточну суму заборгованості «ЛиНОСу» —225 млн. грн. І ця угода досі чинна, незважаючи на існування ухвал суддів Вищого арбітражного суду та Донецького апеляційного господарського суду. Чинна тому, що підтверджена постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України. А згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України», «постанови судової колегії ВАСУ... є остаточними і можуть бути оскаржені до Верховного Суду України». Тобто, рішенням суддів Вищого арбітражного суду та Донецького апеляційного господарського суду аж ніяк не можна підмінити рішення Верховного Суду України.

Отож нам залишається висловити сподівання, що всі ці проблеми таки буде вирішено в Україні і нікому не доведеться звертатися до європейських судових інстанцій.