Важко знайти школу, біля котрої не збиралися б групки старшокласників для того, щоб «подимити». За даними досліджень Національного медичного інституту, 22 відсотки  школярів Києва палять систематично. Але це ще «квіточки». А от «ягідки»: серед неповнолітніх є хронічні алкоголіки та наркомани із солідним стажем.
Попервах для новачків вживання наркотичного зілля — як бравада, сміливість, забавки. Це засіб довести собі самому й одноліткам: «Я теж можу!» І майже всі вони впевнені: «Наркотики легко кинути». Але що відбувається згодом? Про це розмова із завідувачкою відділу аналізу соціальних наслідків епідемії ВІЛ/СНІД та вивчення груп ризику Українського інституту соціальних досліджень Мариною ВАРБАН.
— Нині спостерігаються три тенденції. Перша: молодішає вік наркоманів. Віковий пік — 13—16 років. Психологи пов’язують це з певним психологічним станом підлітків. Їм необхідно збільшувати коло своїх інтересів, одним з яких стає наркотик.
Друга тенденція: юні наркомани починають одразу з голки. Якщо раніше все йшло поетапно: спочатку куріння, потім пігулки і лише наприкінці ін’єкції, то тепер перша зустріч з наркотиком найчастіше — через укол. 
Але найприкріша третя тенденція: останні дослідження по Харкову та Чернігову засвідчили, що наркомани перейшли до приготування наркотиків кустарним способом. До такого наркотика швидко звикають. І вже за місяць — серйозні ускладнення. Людина втрачає координацію, ледь ходить, погано говорить. Вони вибивають людину з колії навіть після нетривалого прийому. На день потрібно 10—12 доз. Саморобні наркотики швидко діють на психіку. Деградація настає одразу після початку вживання. Немає поступових проміжних ступенів, коли можна було б щось зробити для врятування дитини. І медики поки що не знають, як упоратися з цим лихом.
Я бачила молодих людей, які вживають такі наркотики. Вони не можуть говорити, в них порушена міміка обличчя, вони втрачають рівновагу, рухові навички.  Це жахливо!
— А самі вони розуміють, що з ними відбувається?
— Так, тому й приходять з надією до нарколога. Вони хотіли б повернутися до нормального життя. Але чи вдасться? Адже це вже не те здоров’я, не та людина. Всі як один кажуть: «Я — людина пропаща. Але треба будь-що врятувати інших. Розкажіть їм про нас, покажіть знімки. Хай ніхто й думати не сміє про наркотики!»
— А діти з яких сімей найвразливіші?
— Нині наркоманія досягла таких масштабів, що не діє вибірково на якісь проблемні родини. Вона скрізь. Хоча діти з сімей із середнім рівнем статків менше схильні до цього лиха.
— Щодо багатих — зрозуміло: можуть сплатити за послуги наркомафії. Але чому таке трапляється з підлітками з бідних та злиденних сімей?
— Бідна сім’я стикається з великими проблемами, які треба розв’язувати. Як? Або заробляти більше грошей, що не всім удається, або уникати розв’язання проблем, вживаючи алкоголь, наркотики.
— Але за «задоволення» треба платити.
— Так, саме тому підлітки й крадуть. Наркоман, як правило, одразу випадає із соціальної системи (кидає навчання, роботу) і потрапляє до кримінального світу. Всі його думки спрямовані на одне. Потерпає і він сам, і його сім’я. Виносить з оселі і продає одну річ за другою.
— Наскільки точна офіційна статистика?
— Такі люди не хочуть себе виявляти, оскільки відповідний запис у медичній картці накладає обмеження на професію, на подальше працевлаштування. Крім того, є підлітки, які лише один раз спробували наркотик, ще не втягнулися. Таким чином, реальні дані від офіційної статистики відрізняються у 5—10 разів.
— Молоді серед наркоманів найбільше. А яке співвідношення чоловіків та жінок?
— На кожні чотири чоловіки — одна жінка.
— Профілактика теж потребує грошей...
— Міжнародні організації виділяють їх Україні. Лише Глобальний фонд надає 92 млн. доларів. Урядом України також ухвалено відповідні національні програми. Але профілактична робота нерідко провадиться або неграмотно, або запізно. Профілактику треба розпочинати дуже рано і займатися нею професійно. Має бути комплекс заходів, а не одноразові лекції.
— Що це за робота?
— Насамперед — робота з батьками. Сім’я — головне. Якщо батьки не помічають, що відбувається з їхньою дитиною, якщо в родині конфлікти — син чи дочка підуть із своїм душевним болем на вулицю, до друзів. Якщо батьки не знають, як налагодити з дитиною стосунки, необхідно звернутися до фахівців — психологів, кваліфікованих педагогів. Але в жодному разі не можна залишати дитину без уваги і турботи.
Бесіду вела Тетяна ХЛЄБНІКОВА.