У попередніх номерах «Сім’ї» ми писали про весільні звичаї («ГУ» від 10 та 17 жовтня). А сьогодні поговоримо про народження дитини.
Пологова епопея у наших пращурів починалася і закінчувалася бабою-повитухою. Вона обов’язково приносила хліб, свячену воду та зілля. Потім відкривала всі двері та вікна і зіллям обкурювала приміщення, де перебувала вагітна. Усі бажання повитухи виконувалися без зайвих запитань. Перед пологами, наприклад, баба примушувала майбутню маму пити з пригорщі воду та примовляла: «Як ота вода легко сходить, так би ота дитина легко з тебе зійшла».
Коли народжувався хлопчик, йому відсікали пуповину на сокирі, щоб був господарем у домі. Дівчинці — на гребені, щоб доброю пряхою була. Якщо батьки хотіли, щоб у них у майбутньому народжувалися лише дівчата, пуповину відсікали на кужелі, коли хотіли хлопців — на сокирі. А якщо взагалі більше не хотіли мати дітей — перев’язували пуповину конопляною ниткою.
Велике значення мало перше купання новонародженого. У купіль дівчинки додавали меду, квітів та молока, щоб була красивою. А хлопчикові клали корінь дев’ясилу, щоб був сильним. Вважалося також, що кожен, хто приходив під час купання, мав кинути монету в купіль «на щастя».
Називати дитину раніше мав право лише батько. Ім’я давали лише церковні. Вважалося, що гарне ім’я сприяє щастю та добробуту немовляти. До речі, якщо дитина народжувалася поза шлюбом, їй давали негарне ім’я на ознаку незаконного її народження.
В обряді ім’янаречення брали участь лише куми. Ними ставали близькі для батьків люди, які надалі вважалися родичами. І якщо, не дай Боже, щось сталося з батьками дитини, куми брали роль вихователів на себе. Доброю прикметою вважалося, якщо в кумів були власні діти або якщо кума була вагітною.
Незабаром після пологів влаштовувалися родини — частування породіллі найближчими жінками та бабою-повитухою. Саме вона допомагала молодій мамі накривати на стіл та приймати гостей. За традиціями до породіллі не можна було приходити з порожніми руками. Зазвичай їй приносили пелюшки та тканину для новонародженого. Між іншим, поганою прикметою вважалося дарувати щось для дитини до її народження. Цього звичаю дотримуються й у наш час.
Важливе місце серед обрядів, пов’язаних з народженням дитини, посідають хрестини. Перед тим, як іти до церкви, баба купала немовля, загортала його в сорочку (хлопчика — в батькову, дівчинку — в мамину), клала на вивернутий кожух, а потім передавала кумам, які й несли дитину до церкви.
Нині охреститися можна в будь-якому віці. А ось церемонія урочистої реєстрації малюка стала справжнім шоу. Зміст його — визнання дитини повноправним членом суспільства. А це вже неабищо!
