У минулому номері «Сім’ї» прочитала матеріал «Після медового місяця — полиновий». Але в нас у селі, де я народилася та прожила все життя, є свої звичаї, які трохи відрізняються від міських.
Так, наприклад, ми суворо дотримуємося обряду викрадання нареченої. А також — розмови старостів про куницю та мисливця, взаємний обмін подарунками сватів, викуп коси та виплату грошового штрафу «за безчестя».
Головна роль на сватанні та самому весіллі у нас належить матері нареченої. Адже саме вона зустрічає нареченого, виряджає молодих до вінчання, одягає дочку. Вважається, що після весілля її маленька донечка нарешті виростає і вже не потребує маминого затишного крила.
Обов’язково біля молодих під час весілля повинні бути старший боярин, бояри та світилки (біля нареченого) та старша дружка, дружки та брати (біля нареченої). Певне, у місті цей звичай забули. А в нас усе це — обов’язково.
Важливими атрибутами на весіллі й нині залишаються хустини, квіти, рушники. Почесне місце також займає хліб. Із ним запрошують на весілля, зустрічають і проводжають наречених, обдаровують гостей.
Любимівка Запорізької області.
