Захоплення дев’ятирічного Владика — ручки. Їх у нього — велика кількість: різних кольорів, видів і походження. Схвалені Владиком ручки служать довго, а розкритиковані — зазвичай не більше тижня. Добре, що батько хлопчика — директор однієї із процвітаючих фірм, і батьки мають можливість не відмовляти в проханнях єдиному чаду. Та ось уже кілька тижнів, відвідуючи знайомих, застаю Владика в сумному настрої. «Що сталося?» — запитую. — «Та ось, ручку вкрали», — звучить незмінна відповідь.
Подібну історію, але вже про зникнення не ручок, а шуб, розповіли учні одного із столичних ліцеїв, нащадки заможних батьків. Там старшокласниці взимку залишають свої шуби з дорогого хутра в учительській, яка під час уроків на замку...
Що це за явище і як з ним боротися? Послухаймо думку психолога київської гімназії № 117 Валентини Томашик:
— Причини крадіжок можуть бути різні. Одна з них — заздрість. Є діти, які завжди впевнені, що в інших усе краще. У такої дитини і її однокласника можуть бути однаково дорогі і красиві речі, але чужа неодмінно здаватиметься їй кращою. Це пов’язане із самооцінкою, і тут треба розібратися, чому, в яких ситуаціях дитині дали зрозуміти, що все, що належить їй, — гірше, ніж в інших. Причиною заздрощів може бути і недосяжність для хлопчика або дівчинки чогось цінного. Проте в наш час у школах дедалі рідше стикаються діти різних соціальних рівнів. До крадіжок може підштовхнути і бажання звернути на себе увагу: скажімо, один хлопчик краде в іншого, бо той для нього значущий, але немає можливості увійти з ним в контакт — щось заважає.
— Хіба він не розуміє, що від цього тим більше не складеться повноцінний контакт?
— А він уже не склався. Можливо, були якісь невдалі спроби його встановити.
— А що ви можете сказати про хворобу — клептоманію?
— Це теж одна з причин явища. Відомо, що часто на хворобливе злодійство страждають заможні люди. Вони крадуть не тому, що їм чогось бракує, а в пошуках гострих відчуттів.
— Чи треба виявляти тих, хто краде?
— Вони, як правило, все одно виявляються. Дитина або її родичі скаржаться на крадіжки, виникає конфлікт. Винних карають. Але до покарань діти звикають дуже швидко, пристосовуються до нових умов і роблять те саме. Часто сильне покарання спричиняє або посилює агресію дитини. Тому я порадила б замість гучних скандалів і з’ясовувань насамперед спробувати зрозуміти причини, що спонукають дитину до крадіжок. Для цього педагогам і батькам доведеться зазирнути в таїну дитячої душі. Тільки усвідомивши справжні причини цього явища, можна успішно з ним боротися.
