Минулого тижня Запоріжжя відвідав президент Російської Федерації Володимир Путін. Офіційний привід — ювілеї Дніпрогесу і «Дніпроспецсталі» — ЗМІ майже не цікавили. В центрі уваги журналістів, звісно, перебувала тінь обіцяної угоди про створення міждержавного газотранспортного консорціуму.
Я і не згадував би про це, якби ситуація з обговоренням такого архіважливого для усіх проекту не була характерною для втілення в життя суспільно важливих рішень. Фактично до зустрічі на найвищому рівні двох президентів населення так і не одержало економічного обгрунтування задуму сильних світу цього. І, зрештою, люди ніяк не вплинули на остаточне рішення з цього приводу, а тим часом воно матиме безпосередній вплив на хід бюджетного процесу і на рівень безпеки країни загалом. З часів командно-адміністративної системи народ і влада гуляють самі по собі і лише перед виборами — разом. Голос телеканалу «1+1» минулого тижня це заперечував: «За американський долар дають майже 5 гривень 33 копійки»...
Комплімент — ринку, орден — адміністратору!
Нацбанк таки заслуговує на комплімент. Навіть від пенсіонера, який в разі девальвації гривні втратить для прожиття навіть еквівалент теперішніх 30 доларів. Але для девальвації економічних підстав немає, якщо не брати до уваги намір уряду збільшити обсяг внутрішніх запозичень на 2,5 мільярда гривень до кінця року. Такі гроші здатні похитнути монетарні бастіони Нацбанку. Але поки що макроекономічна «бухгалтерія», до якої пенсіонерам найменше діла, свідчить про те, що можна жити і завдяки власному розумові, а не за підказками з МВФ. Мало того, схоже, це усвідомили і в МВФ, бо порадами Нацбанк уже не перевантажують, розуміючи: дешеві запозичення нам потрібні, як хліб.
Усі поради лунали минулого тижня — російською. На тему: як подолати негативні фактори поступального розвитку, пов’язані зі скороченням товарообігу на традиційних ринках Російської Федерації. Ми дізналися від президента Путіна, що «Дніпроспецсталь» — позитивний приклад івестування грошей в основний капітал. І що майбутнє — за такими станціями, як Дніпрогес. Одні високопоставлені чиновники радили іншим, а люди з вулиці гуляли самі по собі в роздумах: чи зростуть ціни на бензин внаслідок підвищення експортного мита в Росії на нафту? Звісно, зростуть. І вже наприкінці цього тижня. Перевірте, щонайменше — на п’ять-сім відсотків.
Про неабиякі можливості адміністративного впливу на споживчий ринок нагадала і Київська держадміністрація, знизивши ціни на хліб. Але це той випадок, коли прийняти адміністративне рішення допоміг ринок. Річ навіть не в тому, що два роки поспіль ми збираємо пристойні врожаї зернових. Продовольчий ринок країни взагалі на сьогодні — найбільш самодостатній організм економіки, що розвивається завдяки зростанню і забезпеченню внутрішнього попиту. Банківський та інвестиційний капітал зробили свою благотворну справу, і ринок відреагував адекватно. Від початку року ціни на продовольчі товари знизилися вже більш як на шість відсотків, протилежна картина — у промисловості. І значною мірою через митні й торговельні обмеження у торгівлі з тією ж таки Російською Федерацією і США.
Чи гривні байдуже до нас
Власне, врожай, сезонні традиції ціноутворення та вищесказане дають змогу і багатьом іншим облдержадміністраціям наслідувати хлібну ініціативу Києва. Тим паче що й міністр економіки Олександр Шлапак запевняє, що інфляція в межах від -1 до +1 відсотка свідчить про стабільність цін на споживчому ринку.
Стримує, однак, загроза втратити бюджетні доходи і відсутність важелів адміністративного впливу на основні харчові продукти. Як відомо, всі зусилля контрольних інспекцій проводити моніторинг цін споживчого ринку розбиваються ще на березі суперечливого законодавства. Це задовольняє владу, яка відзначає зростання ділової активності в торгівлі, і не обходить споживача, котрий прийнятні ціни знаходить якщо не в магазині, то на ринку. А для його продавців у департаменті політики внутрішньої торгівлі та побутових послуг Мінекономіки та з питань європейської інтеграції готували більш поміркований розмір ринкового збору. А він нині набагато поступається вартості послуг, які надає адміністрація ринку (за світло, прибирання, ремонтні роботи та ін.) Отже, знову влада — в один бік, підприємці — в другий. Зустрічалися минулого тижня в Інтернеті: «Агов, за які гроші ти купив дачу?» — «За свої кревні!» — «А я думав, за народні...» — «Не сміши, де народ візьме такі гроші?!»
Поки урядовці вели щонайменше конструктивні переговори з росіянами, парламентарії минулого тижня обговорювали урядовий законопроект держбюджету на рік наступний. На якусь мить їх увагу відвернула інформація Комітету статистики СНД. Не могла не відвернути. З’ясувалося, що темпи зростання промисловості в Україні і валового внутрішнього продукту не такі високі та багатообіцяльні, як хотілося уряду. Цікаво, чи вплине це на остаточні показники проекту бюджету на 2003 рік? Наважусь на передбачення: ні! Адже, незважаючи на універсальний характер економічних та математичних законів, рахують у кожній країні по-різному. Бо такий найчутливіший фінансовий інструмент, як курс гривні до твердих валют, незворушний навіть до обіцянок Кабінету Міністрів змінити параметри бюджету-2002! Бо ми таки країна, де люди гуляють самі по собі.
