То чи потрібна санація?

— Кредитори мають визначити, що буде краще для заводу: санація чи банкрутство. Якщо комітет кредиторів ухвалив відповідне рішення, представники таких компаній, як «Агрокомплекс», мають виконувати його, а не оскаржувати. В даному разі важливо, що ТНК бере на себе погашення боргів. Інколи буває, що під час процедури санації держава змушена повертати борги підприємств, оплачуючи у такий спосіб недбалу роботу попереднього менеджмента. З «ЛИНОСом» — інша ситуація. Законодавчим шляхом треба врегулювати проблему санації цього підприємства так, щоб ТНК змогла нормально її провести.

— Підприємства на кшталт Лисичанського НПЗ належать до системи національних інтересів, системи економічної безпеки України. Будь-які коливання довкола таких об’єктів, не кажучи вже про процедуру банкрутства, — це підрив української економіки, дестабілізація в суспільстві, удар по соціальних програмах. Тому Україні аж ніяк не вигідно не лише банкрутство таких підприємств, їй не вигідні будь-які фінансові чи менеджерські проблеми навколо них, їй не вигідні дії кредиторів цих підприємств. Якщо вони дестабілізують їхню роботу. НПЗ наповнюють Україну нафтопродуктами, тому наполягати на їх банкрутстві, виступати проти їх санації — антидержавна позиція.

— На сьогодні процедура банкрутства недостатньо врегульована чинним законодавством: під час санації слабо захищені права колективу, кредиторів, інтереси інвестора. Висновок один — закон потрібно змінювати. Крім того, треба забезпечити виконання цього законодавства чисто, без маніпуляцій.

Стосовно відносин «Агрокомплексу» та «ЛИНОСу» — то це приклад того, коли кредитор намагається довести до банкрутства завод з метою захоплення власності. Такі випадки досить поширені. Ми бачимо юридичну атаку кредитора, которий, скориставшися з недосконалості законодавства, намагається розв’язати питання не на користь інтересів колективу підприємства.

— Я вважаю, що підприємствам потрібно відновлювати платоспроможність або проходити процедуру санації у всіх випадках, коли це можливо. Нам відома ситуація на «ЛИНОСі». Можу сказати, що дії «Агрокомплексу» не виправдані. Як мені відомо, цей кредитор збирається збанкрутити завод, незважаючи на те, що є інвестор, який погоджується віддати йому борг. Це неконструктивна позиція.

— Змінювати законодавство про банкрутство потрібно обов’язково. Цим законом користуються нечесні підприємці, щоб прибирати до рук заводи. Досить того, що весь аграрно-промисловий комплекс України довели до банкрутства і передали за копійки у власність бізнес-структурам. Мало того, я вважаю, що підприємства, котрі бізнесмени, на кшталт представників «Агрокомплексу», захопили через банкрутство, треба націоналізувати і повернути в державну власність.

— Нині часто користуються банкрутством для того, щоб заволодіти підприємством. Так само вчинив і «Агрокомплекс». Президент України критикував таку практику, і подібних випадків не повинно бути. Треба розібратися, чому підприємство хочуть збанкрутити, дізнатися про позицію трудового колективу, і лише після цього вирішувати, яку, власне, процедуру проводити ліпше. Але з урахуванням думки трудового колективу, а не окремо взятого кредитора. Головне, щоб люди, які працюють на заводі, отримували зарплату, а підприємство стабільно працювало. Санація краще, ніж банкрутство, і тому в питанні фінансового оздоровлення «ЛИНОСу» я схвалюю позицію «ТНК-Україна».

— Санація — єдино законний спосіб не лише зберегти завод, а й забезпечити його подальший розвиток. Нині Лисичанський НПЗ — це, по суті, великий будівельний майданчик, підприємство розвивається, оживає. Ми, звісно, не підтримуємо витівок «Агрокомплексу». Ще б півроку, і такі, як Галкін, господарюючи на НПЗ, нічого не залишили б від заводу, пустивши його під бульдозер, на металобрухт.

— Процедура санації в Україні хоча й не так часто, але може працювати. ТНК пішла на санацію «ЛИНОСу», погодилася стати інвестором, і це свідчить про те, що ця компанія справді переймається стабільною роботою ВАТ «ЛИНОС», його фінансовим оздоровленням і подальшою долею. Адже із 15 тисяч справ про банкрутство, які було порушено в Україні останніми роками, санацію провели не більш як 20 інвесторів. Головне, щоб кредитори «не насідали» з незаконними претензіями. Важливо також забезпечити неухильне виконання всіх вимог щодо санації. Якщо їх буде витримано і процедура санації вдасться, це буде прецедентом успішного виведення з кризи підприємства, на противагу застосовуваним схемам тіньового переділу власності.

— Збанкрутити 

«ЛИНОС» означає закрити підприємство, розпустити людей, роздробити майно, а завод життєздатний лише за його цілісності. Нині він годує не тільки місто і область, податки надходять і до державного бюджету.

— Банкрутство чи санація — як хірургічна операція, але без болю не вилікуєш. Тому під час їх проведення потрібно насамперед враховувати інтереси заводу, колективу підприємства і не звертати уваги на випади окремих кредиторів. Інакше можна залишити без засобів до існування десятки тисяч людей. У проекті, що його підготовлено до розгляду нашим комітетом, запропоновано подати чіткіше визначення конкурсних кредиторів, визначити перелік наданих їм прав, докладно окреслити механізм їх реалізації розпорядником майна в процедурі провадження справи про банкрутство, визначити можливість накладання арешту на майно боржника тощо. Якщо закон нормально працюватиме, деяким кредиторам доведеться відмовитися від частини своїх зазіхань.

— Санація — противага процедурі продажу підприємства. У випадку з «ЛИНОСом» усе зрозуміло: є інвестор в особі ТНК, який намагається фінансово оздоровити підприємство, і є кредитор, який хоче розпродати завод з молотка і сам якомога дешевше його придбати. Це дещо спрощено, зате правильно. В усьому цивілізованому світі віддають перевагу санації. Приміром, у США реструктуризація за главою 11 (так називають санацію) — єдиний можливий шлях виведення підприємства із кризи. 2001 року в такий спосіб там оздоровлено до п’яти тисяч підприємств. А в нас поки що віддають перевагу не цивілізованим методам бізнесу, а так званій прихватизації, коли завод за домовленістю з керівництвом заганяють у неймовірні борги, а потім за безцінь передають у власність аферистам-підприємцям.

— Безперечно, закон про банкрутство потрібно негайно міняти. Ми маємо визначитися: або проводимо приватизацію, або банкрутство, бо друге часто підмінює перше. В разі приватизації держава піклується, щоб підприємство, яке вона продала на аукціоні за пристойну ціну, фінансово оздоровили. А процедура банкрутства знецінює державну власність, призводить до тіньових схем. Банкрутство проводять через підкуп, крадіжки, корупцію. На відміну від приватизації та санації, які спрямовані на пошук стратегічних інвесторів.

— Численні позовні заяви такого кредитора, як ЗАТ «НПО «Агрокомплекс», пояснюються, на мою думку, зривом якихось планів, що їх мало, очевидно, керівництво ЗАТ «НПО «Агрокомплекс» у період безпосередньої участі в комітеті кредиторів. До речі, в період діяльності комітету кредиторів під керівництвом представників «Агрокомплексу» НПЗ практично простоював і нарощував борги.

— Для проведення санації потрібні дві умови: живі гроші та інвестор, готовий спрямувати кошти на відновлення підприємства. Знайти інвестора на санацію нині дуже важко, держава для цього не має фінансових ресурсів. Там, де її провадить держава, це робиться ривками. А санацію ривками здійснювати не можна: або вона є, або її немає. Тому, зрозуміло, приватний інвестор ліпше, ніж держава. Ситуація з «ЛИНОСом» в цьому сенсі достатньо благополучна — там є реальний інвестор. Кредитори, звичайно, мають право вимагати розрахунку. Інше питання, наскільки кредитори хочуть цього розрахунку. Адже є випадки, коли кредитори не бажають санації, а хочуть банкрутства для захоплення підприємства. Це нечесний шлях. Хочеш отримати підприємство — бери участь у приватизації, а не веди «підкилимні» ігри.

— Є практика, коли підприємства цілеспрямовано доводять до банкрутства, щоб заволодіти ними. Для цього використовують дії партнерів, які допомагають поставити завод у тяжке становище. Потім об’єкт приватизують за безцінь. І таких прикладів сотні. Законодавство про банкрутство ухвалювали досить давно, коли ми лише розпочинали приватизацію дрібних і середніх підприємств, але ж нині продають величезні промислові велети. Звичайно, за таких умов закон про банкрутство треба доповнювати.

Павло Кушнір, аналітик компанії UFG:

— Процедура банкрутства, на проведенні якої наполягають деякі кредитори «ЛИНОСу», — це по суті захоплення чужої власності. Тобто процедуру банкрутства застосовують не з економічною, а з політичною метою. А ТНК, навпаки, застосовує процедуру санації тільки з економічних міркувань, а саме для виведення заводу з кризи.

— Усі претензії, які «Агрокомплекс» уже давно пред’являє підприємству, а з недавнього часу й «ТНК», дуже роздуті. Колектив і «ТНК-Україна» стали заручниками політики та обставин минулих років. Претендуючи на поділ підприємства, «Агрокомплекс» претендує на його знищення. Тому претензії кредитора інакше як економічною диверсією у масштабі держави не назвеш.