За прикладом сім’ї Лебідь із села Колоденка Рівненського району, яка взяла на виховання шістьох дітей, такі дитячі будинки сімейного типу створили подружжя Новосадів та Зарічнюків із Рівного. Кожне взяло по п’ятеро дітей, які через життєві обставини опинилися без батьківської опіки. Документально створення дитячих будинків сімейного типу підтверджено рішенням Рівненського міськвиконкому за № 96 і № 97 від 16 квітня 2002 року.

Не треба переконувати, що в сім’ї дітям затишніше, ніж у дитячих будинках, де хоч і піклуються про них, все одно не можуть створити родинного затишку. В цьому зайвий раз переконує навіть небагатий за часом досвід дитячих будинків сімейного типу на Рівненщині.

— Побувала в сім’ях Зарічнюків і Новосадів, — розповідає помічник прокурора Рівненської області з питань нагляду за дотриманням законів про права неповнолітніх, молодший радник юстиції Ольга Крот. — Надзвичайно доброзичлива атмосфера панує там. Дітей люблять, про них дбають. Звернула увагу: щойно глава сім’ї Андрій Зарічнюк (він же батько-вихователь) зайшов до квартири, як одразу поцікавився : «Як діти?».

Зізнаймося, не кожен із нас насмілився б узяти на себе такі клопоти. А вони таки справді чималі. Запитайте про це у будь-якої багатодітної матері (а дітей у Зарічнюків та Новосадів на «чужих» і «своїх» не ділять), і вона вам розкаже, як не може спати через думки, чим нагодувати, у що одягнути і взути дітей. Не кажучи вже про те, що у них різні характери — і не завжди прості, бо життя пройшлося по кожній дитячій долі танком: одні залишилися сиротами, в інших батьків позбавили батьківських прав... Одне слово, що дитина — то трагедія. І саме батьки-вихователі взяли на себе нелегкий обов’язок не лише з догляду за ними, а й із виховання їх гарними людьми, своєю чуйністю і любов’ю розтоплюють в дитячих душах кригу образ і байдужості, що утворилася через непрості життєві обставини, в яких не з власної волі вони опинилися. Це ж яке серце треба мати батькам-вихователям, щоб вділити доброти усім діткам...

— До Зарічнюків і Новосадів я потрапила не випадково: прокуратура області саме перевіряла стан утримання дітей в інтернатах, дитбудинках, — розповідає Ольга Крот. — Тож поцікавилися проблемами дитячих будинків сімейного типу. Ви знаєте, не почула тут скарг, нарікань, хоча й знала, що в обох є проблеми, по допомогу у вирішенні яких зверталися до міської влади. Адже одночасно з реєстрацією дитбудинків сімейного типу між міськвиконкомом та цими сім’ями було укладено угоди, якими чітко визначено обов’язки сторін, в тому числі і міськвиконкому, які він поки що не виконує. До слова, у міському бюджеті на утримання згаданих дитячих будинків сімейного типу на нинішній рік передбачено певні кошти. Але станом на серпень Зарічнюки та Новосади одержали лише по 2,5 тисячі гривень на харчування дітей.

Звичайно, це мізерні суми з огляду на те, що будинки діють із середини квітня. Батьки-вихователі зверталися, було, у міську раду, але там бідкалися, що в бюджеті багато дірок. Звісно, часу бігати по кабінетах, «вибиваючи» гроші, в них немає, тож самі «викручуються». І навіть нікому не скаржаться: світ не без добрих людей, підсобляють друзі, знайомі. Щоправда, якщо директори дитбудинків можуть звернутися по допомогу до товстосумів-спонсорів, то батьки-вихователі — ні, бо не звикли у нас ще люди до такого нововведення, як «дитячий будинок сімейного типу». Та й не жебраки вони, мають певне коло обов’язків, і їм  справді ніколи ходити по кабінетах у ролі прохачів. До того ж деякі з них ще й працюють, як, скажімо, обоє Зарічнюків, а також Андрій Новосад.

І ще така деталь. Коли одна із сторін не виконує зобов’язань, передбачених угодою, інша вправі її розірвати. Зарічнюки і Новосади, звичайно ж, як люди милосердні і порядні, цього не зроблять — адже йдеться про дітей, до яких вони вже звикли, яких полюбили, так само, як і діти їх. Розрив стосунків між ними — це ще одна травма для дітей.

Щоправда, перший заступник міського голови Рівного Олександр Кравчук пояснив перспективи фінансування дитячих будинків сімейного типу:

— Згідно з угодами передбачено фінансування дитячих будинків сімейного типу в сумі 23,3 тисячі гривень, поки що виділено 7 тисяч на заробітну плату батькам-вихователям та харчування дітей. Подальше фінансування проведемо після сесії міськради, яка відбудеться 4 жовтня. За рахунок перевиконання доходної частини бюджету.

— Хочу зауважити, що, передаючи дітей на виховання у дитячі будинки сімейного типу, держава не звільнила себе від обов’язків піклуватися про них, — каже Ольга Крот. — Це передбачено низкою законодавчих актів, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 5 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків». Діти, які перебувають на утриманні держави, мають щороку безплатно проходити медогляд, оздоровлення, на них поширюються і гарантії стосовно соціального захисту, зокрема: єдині квитки, обов’язкове страхування до повноліття (відкриття накопичувальних рахунків в Ощадбанку) тощо. Але діти із згаданих дитячих будинків сімейного типу не одержали безплатних путівок на оздоровлення.

Загалом викликає повагу велика самовідданість, і, без перебільшення, мужність батьків-вихователів, які піклуються про дітей, залишених без батьківської опіки. Надто важко їм без підтримки і належного фінансування робити цю милосердну справу. І якщо не зміниться ставлення з боку влади до такого прекрасного починання, цілком імовірно, що навряд чи знайдуться ще в області послідовники Новосадів та Зарічнюків.

Рівне.