Ціни і тарифи на теплоносії та електроенергію нині, напередодні осінньо-зимового періоду, турбують усіх. І розмови про їх можливе підвищення не дають спокою кожному з нас. Однак Мінпаливенерго тривалий час виступало з ініціативою про зменшення оптового тарифу на електроенергію, зокрема — вироблену НАЕК «Енергоатом». І Національна комісія з регулювання електроенергетики України зробила, як може здатися на перший погляд, упевнений крок до втілення цієї ідеї. Вона прийняла постанову про встановлення тарифу на виробництво електричної енергії для НАЕК «Енергоатом». Згідно з цим документом «атомну» електроенергію відпускатимуть на енергоринок за ціною 6,5 копійки за одну кВт-год. Нагадаємо, що досі цей тариф становив 7,45 коп.
Здається, всім співвітчизникам як споживачам можна лише радіти: «Енергоатом» виробляє майже 50 відсотків усієї електричної енергії, що надходить на енергоринок. Отже, з цього випливає і зниження середнього оптового тарифу енергоринку, що неодмінно має позначитися і на зменшенні роздрібної ціни однієї кіловат-години для пересічного громадянина. Логічно? Але нам час звикнути до того, що закони логіки далеко не завжди знаходять адекватне відображення в реальному житті. Втім, до цього питання ми повернемося далі.
Згадана постанова НКРЕ набрала чинності з 20 серпня поточного року. Навколо цього рішення давно ламали списи фахівці «Енергоатому», НКРЕ та Мінпаливенерго. Опоненти атомників вважають, що до ціни однієї кВт-год ті заклали необгрунтовано високі витрати на паливо і його вивезення, безпеку ядерних об’єктів, соціальний розвиток, страхування, заробітну плату тощо.
Що ж, можна бути лише вдячним за таку «турботу» про атомників. Шкода, що члени НКРЕ забули або просто не врахували кількох нюансів, на яких тримається специфіка атомної енергетики. Це насамперед інтелектуальні кадри, без яких галузь приречена на повільну загибель. Підготовка висококваліфікованого фахівця-атомника не завершується після закінчення інституту, а навпаки, лише розпочинається. Щоб досягти необхідного рівня, працівникові потрібно щонайменше п’ять-шість років. Тільки тоді він зможе впевнено почуватися на робочому місці.
За новим тарифом (і за умови стовідсоткової проплати) до кінця року атомники повинні отримати 1 759 млн. гривень, що недостатньо для нормального функціонування галузі. І це тоді, як тариф НАЕК майже вдвічі нижчий за аналогічний показник теплових виробників електроенергії.
Каменем спотикання став і розділ постанови, де йдеться про зарплату, яка порівняно з минулим роком зросла по галузі в середньому більш як у півтора разу, що дуже непокоїть членів НКРЕ. Мовляв, «Енергоатом» самочинно збільшує фінансування цієї статті витрат. Відповідно до постанови середня заробітна плата по галузі відтепер зменшується більш як на 14 відсотків. Як запевнили члени комісії, від такого коригування працівники основних професій не постраждають.
Відомо, до чого призвела кризова ситуація у вітчизняній науці, — молоді перспективні вчені поїхали шукати кращої долі за кордон. Щось подібне спостерігається і в атомній енергетиці. Найближчий сусід, Росія, пропонує атомникам значно вищий рівень оплати праці, тому й від’їжджає технічний персонал до РФ. У результаті Україні доводиться розпочинати навчання майбутніх кадрів з нуля. А тепер уявімо, що ці люди, на підготовку яких держава витратила чималі кошти, завтра почнуть отримувати меншу заробітну плату. Відплив фахівців може набути масового характеру. Й галузь буде приречена на безпорадне животіння і глибоку системну кризу. Тож нині немає актуальнішого завдання, аніж зацікавити людей, утримати їх на вітчизняних ядерних об’єктах. А це можна зробити, лише давши гідну оплату праці.
Якщо не вжити термінових заходів зі стабілізації ситуації, отриманих коштів може катастрофічно не вистачити для фінансування необхідних статей витрат, і сплату податків також. А тоді не уникнути фінансових санкцій та відчутного морального удару по престижу компанії. За підрахунками фахівців НАЕК, прогнозований дефіцит коштів за час, що залишився до кінця року, становитиме понад 300 млн. гривень. І це не враховуючи, щонайменше, фінансування будівництва житла атомникам, погашення кредиторської заборгованості та інших не менш важливих витрат. Можлива також затримка з уведенням в експлуатацію устаткування, покликаного посилити ядерну безпеку.
Взагалі складається враження, ніби шляхом прийняття необдуманих рішень галузь навмисне хочуть перетворити на збиткову, розв’язати роками накопичені проблеми енергоринку за рахунок НАЕК «Енергоатом», забувши про свого найбільшого кредитора (з енергоринку компанія недоотримала на сьогодні понад 7,4 млрд. грн.). Водночас з усіх усюд чути тези про підвищення престижу роботи атомників. У цьому зв’язку варто нагадати, що престиж визначається не кількістю почесних грамот, а матеріально-технічним забезпеченням галузі загалом і кожного її працівника зокрема.
Тепер повернімося до питання зменшення ціни на електроенергію для споживачів. На жаль, члени НКРЕ так і не змогли чітко відповісти на нього. Однак сказано було цікаву фразу про згаданий вищий дефіцит коштів. «Дефіцит? А в кого його зараз немає?» Погодьтеся, дивно чути, коли йдеться про галузь, яка визначає енергетичну і відповідно — національну безпеку держави...
Нещодавно НАЕК «Енергоатом» очолив знаний фахівець у паливно-енергетичному комплексі держави — Сергій Тулуб. Обійнявши посаду президента компанії, він залишився водночас і заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Звичайно, таке рішення вищого керівництва держави не випадкове. Ні для кого не таємниця, що на С. Тулуба покладено важливе завдання — вивести НАЕК «Енергоатом» на якісно новий рівень, щоб ця потужна компанія отримала свіжий імпульс для свого розвитку, а не перетворилася на банкрута, як декому цього хочеться.
Чи не логічніше було б, щоб споріднені державні структури, до яких належить і НКРЕ, підтримали перші реформаторські кроки нового керівництва компанії?
Михайло ВАСИЛЕНКО,Яків ГАЛЬЧЕНКО.
