Чотири дні залишилося до парламентських виборів у Німеччині. На місця в Бундестазі можуть реально претендувати шість партій: Християнсько-демократичний союз (ХДС), Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), Християнсько-соціальний союз (ХСС), Вільна демократична партія (ВДП), Партія демократичного соціалізму (ПДС) та «Союз 90/Зелені». У ХДС немає земельного союзу в Баварії, тоді як ХСС діє лише в Баварії. Тому в Бундестазі вони об’єднані в одну фракцію.
СДПН, ХДС, ХСС і ВДП засновані в 1945—47 рр. СДПН, за яку раніше голосували здебільшого наймані робітники, в 1933-му була заборонена гітлерівським режимом. Решта партій — нові. Християнські партії ХДС/ХСС намагаються завоювати голоси виборців обох християнських віросповідань. ВДП вірна традиціям німецького лібералізму. В різний час ці партії то створювали коаліцію, то переходили стосовно одна одної в опозицію. Вони вважають себе народними, бо мають ліве і праве крило, які відбивають різноманітність позицій усіх верств населення.
Партія зелених, що об’єднує противників атомної енергетики та різні групи пацифістів, заснована в 1979-му. Вона була в Бундестазі з 1983-го по 1990 рік. Але в 1990-му не набрала прохідних п’яти відсотків. Натомість до Бундестагу потрапили об’єднані з нею в один блок представники «Союзу 90» — угруповання правозахисників, яке сприяло мирному перевороту в колишній НДР. «Союз 90» та «зелені» об’єдналися 1993 року в партію, що через рік увійшла до Бундестагу.
ПДС — правонаступниця колишньої Соціалістичної єдиної партії Німеччини, правлячої партії НДР, і популярна в нових землях.
У Німеччині перша особа держави обирається не на прямих виборах, як, скажімо, в Америці чи Україні, а Бундестагом. І перемагає той, чия партія отримує найбільшу кількість місць у парламенті. Вона й голосує за свого кандидата. Тому головна боротьба розгорнулася нині між правлячою Соціал-демократичною партією, котра висунула кандидатом у канцлери свого лідера Герхарда Шрьодера, і союзом ХДС/ХСС, лідер якого — прем’єр-міністр землі Баварія Едмунд Штойбер також претендує на цей пост. Слідом за ними йде Вільна демократична партія, яка теж висунула свого кандидата Гідо Вестервеллі на найвищу державну посаду. Однак реально претендувати на неї він не може, бо його партія навряд чи набере більшість голосів на парламентських виборах.
Чим же кандидати намагаються привернути виборців на свій бік? Партії-лідери вийшли на вибори з програмами, що обіцяють громадянам краще життя, стабільність і безпеку. І соціал-демократи, і союз ХДС/ХСС мають намір боротися з наслідками катастрофічної повені, піднімати економіку, поліпшити податкову політику, знизити рівень безробіття, реформувати систему освіти, а також вирішити нагальні питання зовнішньої політики. Зокрема, йдеться про позицію Німеччини стосовно Іраку. Проте аналітики і спостерігачі відзначають неконкретність програм обох основних кандидатів, а головне те, що вони часто не вказують реальних шляхів розв’язання проблем. Крім хіба що позиції стосовно Іраку. Канцлер Шрьодер, як і раніше, запевняє, що Німеччина під час його правління не братиме участі в антиіракській інтервенції Америки, натомість Штойбер бачить у воєнному нападі єдиний шлях позбавити цю країну диктатури Саддама Хусейна.
Якщо на початку передвиборної кампанії шанси обох партій та їхніх лідерів були майже рівні (іноді, правда, рейтинг Штойбера, згідно з результатами опитувань громадської думки, був трохи вищий, аніж Шрьодера), то після дебатів — двох, що відбулися в прямому телеефірі, та останніх, на засіданні Бундестагу, — канцлер набагато випереджає свого опонента. Експерти пояснюють це агресивністю Штойбера в оцінках діяльності нинішнього уряду, а також його обіцянками навести лад у питаннях інтеграції іноземців, що означає скорочення прийому політичних та інших біженців з різних країн світу. Штойбер, наприклад, вважає, що розширення Європейського союзу на схід треба негайно припинити, бо це заважає Німеччині розвиватися. Не менш радикальні заходи з безпеки, запропоновані його партією, які обмежують гарантовані Конституцією права та свободи громадян.
Якби вибори відбулися тепер, то, як свідчать опитування громадської думки, виборці проголосували б за соціал-демократів та їхнього лідера.
Але хоч би скільки голосів набрали лідери виборчих перегонів, щоб отримати більшість місць у парламенті, їм не обійтися без коаліції з іншою партією. Найімовірніший партнер — Вільна демократична партія, котра, втім, досі не оприлюднила, з ким вона хотіла б у коаліцію увійти. Ліберали, проте, вже висунули сім умов для майбутніх партнерів по коаліції. І тепер ідеться про те, яка з партій зможе їм запропонувати більше, ніж інша.
Франкфурт-на-Майні.
