Чи красиво я ходжу, який вигляд мають мої хода й постава — чи часто ми замислюємося над цим? Пам’ятаєте, як у кінофільмі «Службовий роман» секретарка Вірочка (Лія Ахеджакова) демонструвала своїй консервативній начальниці її «непристойну» ходу: «Вся згорбиться, скарлючиться, як старий рваний черевик, у вузол зав’яжеться і «чеше» на роботу, ніби палі забиває». «Хіба я так ходжу?» — довго не могла второпати Людмила Прокопівна (у виконанні Аліси Фрейндліх).
Кострубаті, незграбні рухи скороходів не зміг стерпіти й заслужений тренер України зі спортивної ходи Олександр Шимко. Він створив свою теорію техніки гармонійної, красивої ходи.
Вибудовуючи траєкторію руху кінцівок «золотим перетином» — коефіцієнтом гармонії й краси, отримуємо «м’язову радість» і захоплені погляди. Слід сказати, що «золотий перетин» — математична величина, яка реально міститься в геніальних витворах архітектури, музики, поезії, прози. Люди мистецтва відзначають, що, спостерігаючи за такою технікою, отримують естетичну насолоду.
— Свого часу, вивчаючи красу рухів, я прийшов до Київського хореографічного училища і був вражений побаченим там, — каже О. Шимко. — Подумалося: «Я заборонив би фізкультуру в загальноосвітніх школах у тому вигляді, в якому вона існує. Замість неї було б те, що побачив у хореографії».
Погляньте на артистів балету! Всі вони ходять так, як мають іти — правильною спортивною ходою. До мене на заняття прийшла народна артистка Радянського Союзу Валентина Калиновська, але її не потрібно вчити ходити. Єдине, чого бракує балеринам, — зігнутих у ліктях рук і високого темпу кроків.
Чому людина йде «в балет»? Отримати насолоду від єднання краси тіла, рухів, музики та думки. А простіше, для того, щоб зарядити свій «нервовий акумулятор». Щоб хоч якось наблизитися у ході до тих відчуттів, що їх переживають у балеті, й справляти такі само враження на глядача, треба знати, якою має бути техніка рухів. Про це — наступного разу.
(Далі буде).
