«На завод не повернуся нізащо»

В області залишаються вакантними майже три тисячі робочих місць: потреба у робочій силі тільки в нинішньому році збільшилася в 1,7 разу. Заповнити їх не вдається навіть попри те, що безробітних не стає менше — нині їх 42 тисячі. Роботодавці готові працевлаштувати 776 службовців, 15 з яких могли б зайняти вільні посади головних бухгалтерів. У трудових колективах бракує 23 охоронників, 30 стрільців і стільки ж страхових агентів. Проте найбільша потреба у представниках робітничих професій: вакантні 57 робочих місць електрозварників, 37 — мулярів і т. п. — загалом на підприємствах чекають 1550 робітників. Заповнювати їх не поспішають навіть колишні кваліфіковані робітники.

Володимир Басюк, директор обласного центру зайнятості населення, вважає, що роботодавці повинні змінити своє ставлення до безробітних. На жаль, більшість із них і тепер мислить, як раніше: мовляв, я надаю роботу, що ще треба? Натомість у свідомості тих, хто намагається працевлаштуватися, сталися певні зміни. Кожен із них тепер неодмінно запитує: «Чи виплачують зарплату на підприємстві, де пропонується робота?» І відразу відмовляється від пропозиції, якщо дізнається про заборгованість.

Яскравий приклад — обласне підприємство «Вінницяводоканал». Усі намагання запросити в колектив слюсарів, сантехніків, мулярів — зазначені категорії робітників найбільше потрібні підприємству — не дають бажаних результатів. Адміністрація дає оголошення в газети, на радіо, надсилає заявки до служби зайнятості — все марно. Причина відома — в названому колективі великі борги із зарплати.

У трудовий колектив науково-виробничого об’єднання «Форт» безробітні не йдуть з іншої причини: тут надто високі вимоги, зокрема, до токарів, фрезерувальників. Знайти таких нині непросто: хтось поїхав шукати щастя за кордон, хтось дискваліфікувався.

— Ми пропонуємо адміністрації заводу, — продовжує В. Басюк, спільно готувати кадри, робити ставку на молодих випускників училищ. Але поки що дійти згоди не вдається.

Незадовільні умови праці також є причиною дефіциту робочої сили. Коли ми вивчали причини плинності кадрів на швейній фабриці «Динамо» — тут протягом шести місяців залишаються вакантними 80 робочих місць швачок — з’ясувалося, що трудівниць не влаштовує розпорядок роботи: перша зміна розпочинає роботу ще до сьомої ранку, а на фабриці трудяться переважно жінки...

З ініціативи служби зайнятості запроваджено нову форму співпраці з тими, хто надає безробітним роботу. З підприємством, у якого нема перед службою зайнятості заборгованості, укладають  угоду: роботодавець приймає на роботу безробітного (за направленням центру зайнятості), надає йому місце роботи, але зарплати... не платить. Це робить за нього служба зайнятості. До того ж протягом усього року.

— Для трудових колективів, — продовжує співрозмовник, — справа надзвичайно вигідна уже хоча б тому, що вони мають значну економію коштів фонду зарплати. Ми готові співпрацювати за такою схемою навіть із тими, хто трудиться на ринках. Скільки реалізаторів стоїть за прилавками чи лотками! Працюють без трудових книжок, без будь-яких соціальних гарантій. Ми їм теж могли б видавати дотаційну платню. І трудову книжку оформити тощо.

Роботодавці, за словами співрозмовника, бояться такої співпраці. Лякає їх власне припущення: можливо, настане час, коли держава захоче повернути дотаційну платню.

Дотаційних місць, попри все, стало більше: протягом року їх кількість зросла вдесятеро, нині таких налічується трохи більш як 700. В. Басюк вважає, що названа цифра зовсім мала. «У нас майже 20 тисяч роботодавців...» Починаючи з жовтня нинішнього року, працівники служби зайнятості вивчатимуть перспективи ринку праці на 2003 рік. Заповнювати вакантні робочі місця стає дедалі важче. Навіть за умови сталого рівня безробіття — протягом останніх років цей показник істотно не змінився.

 

Вінницька область.