Демонстрації в Німеччині проводять часто і з різного приводу. І якщо громадяни не зазіхають на підвалини суспільного устрою, не закликають до насильства, не порушують громадського спокою і нікого не ображають, то, отримавши дозвіл влади, вони можуть ставити свої вимоги і висловлювати побажання у визначеному для цього місці.
А що все-таки потрібно в Німеччині для того, щоб проводити демонстрацію? Я попрохала розповісти про це керівника відділу, що відповідає за цю ділянку роботи у відомстві безпеки і порядку (не плутати з поліцією. — Авт.) магістрату Франкфурта-на-Майні, пана Вебера:
— Згідно із законом про федерацію, у кожній землі є власні правила з проведення масових громадських заходів, страйків і демонстрацій. Та всі вони підпорядковані Основному Закону, який гарантує громадянські права в нашій країні. Зокрема, політичні — на право участі в політичному житті. Сюди входять свобода зборів і демонстрацій, право пересування.
Щоб провести демонстрацію, приміром, просто неба, організатори повинні отримати на це дозвіл окружної, міської або районної влади — залежно від того, де вони хочуть її проводити. У деяких землях дозвіл слід отримати від поліції. У нашому місті його дає чи не дає відомство безпеки і порядку магістрату, що вивчає заяву і приймає рішення.
— Чи трапляється, що відомство відмовляє у проведенні демонстрації?
— Трапляється. Але така відмова має бути аргументована. Приміром, якщо під час перевірки виявляється, що організації або союзи, котрі подали заявку на проведення демонстрації, було помічено в насильстві, агресивності чи порушенні громадського порядку.
— Демонстрації проводять там, де цього бажають організатори?
— Так, якщо це не становить загрози для інших громадян. Приміром, ми не дозволили одному з пацифістських угруповань протестувати проти війни в Афганістані біля американського генерального консульства, бо поліція з’ясувала, що під час проведення попередньої демонстрації його члени поводилися агресивно, закидали будинок камінням. Тому вони змушені були проводити акцію в цьому ж районі міста, але за кількасот метрів від будинку генерального консульства.
— Чи може бути аргументом відмови, приміром, те, що демонстранти заважатимуть рухові міського транспорту, пішоходам чи людям, які відпочивають у цій частині міста?
— Те, що вони порушуватимуть рух громадського транспорту, само собою зрозуміло. Але це не аргумент для відмови, і рішення влади одразу опротестує суд, якщо туди звернуться організатори. Відмова можлива в разі, якщо буде з’ясовано, що демонстранти можуть виявити насильство або загрожувати безпеці інших громадян. Та для цього обов’язково потрібні вагомі аргументи. І в кожному разі відмова влади може бути опротестована в суді — від районного до Конституційного.
— Навесні в німецькій пресі розповідали про проведення демонстрації праворадикальною партією біля Берлінської синагоги, хоча єврейська громада протестувала проти цього. Похід правих завершився сутичкою. Чи не простіше було б не дозволяти його саме в цьому місці?
— Бачте, все, що не заборонено, те дозволено. Ця партія під час своїх акцій досі не давала підстав підозрювати, що вона небезпечна для оточення. Тому берлінська влада не мала підстав для заборони. Та ставлення багатьох громадян до правих радикалів відоме. Вони вийшли протестувати проти них під час їхньої демонстрації. Тому до місця її проведення було підтягнуто підрозділи поліції, яка мусила охороняти демонстрантів від гніву берлінців. Інциденти все-таки мали місце, але важко сказати, хто був їх ініціатором.
Франкфурт-на-Майні.
