Завжди боялася самотності. Страшно подумати, що можу залишитися сама. Тривожно відчувати порожнечу в душі. Тяжко, коли у важку хвилину поруч немає людини, яка все розуміє.
Але це не єдиний страх, який супроводжує нас усе життя. Психологи стверджують: будь-яка людина чогось боїться: війни, бідності, смерті, повені, мишей. Боїться втратити роботу чи залишитися без квартири тощо. Ось і виходить, що ми живемо в якомусь вакуумі під назвою «страх». Але ж і з ним можна боротися!
Звичайно ж, перед тим як почати воювати зі страхами, слід дізнатися про привід вашого неспокою. Психологи прийшли до висновку, що фобій (від греч. «фобос» — страх) рівно стільки, скільки людей на землі.
Пам’ятаєте, як усі газети писали про надмірну гидливість Майкла Джексона? Він не знімав рукавички, постійно ходив із захисною пов’язкою на обличчі й весь час боявся чимось заразитися. Це так званий страх відрази, або мізофобія. Вона зумовлена певними біохімічними процесами в організмі людини.
— Невже люди, які страждають на таке захворювання, невиліковні? — питаю в київського психолога Ганни ПЕТРЕНКО.
— Ну чому ж? Головне — вчасно звернутися до фахівця. Адже у нашому світі відбувається багато чого справді страшного: падають літаки, автомашини потрапляють у аварії, поїзди сходять з рейок. І цілком здорова людина, ставши свідком чи, боронь Боже, учасником трагедії, може перетворитися на інваліда, полоненого страху на все життя.
— А можна самому намагатися переборювати страх?
— Хіба що шляхом самонавіювання. Слід уникати негативних емоцій, налаштовувати себе на щось приємне, у критичні моменти пробувати фантазувати. Інколи це допомагає. Адже усе залежить від сили волі кожного з нас. Але, повторюю ще раз, при перших ознаках панічного страху краще все-таки звернутися до фахівця.
— Які фобії існують?
— Їх дуже багато, але я назву найпоширеніші. Айхомофобія —це страх перед гострими речами. Андрофобія — страх перед чоловіками. Аутофобія — це те, про що ми казали на самому початку, тобто боязнь самотності. Дуже поширена клаустофобія, це страх замкненого простору. Агорафобія — боязнь відкритого простору. Існує також крематофобія — боязнь грошей.
— А чого боїтеся ви?
— Інколи — самої себе. Трапляється, мене лякають власні вчинки, думки. Здається, що в ідеалі я так ніколи не зробила б. Але роблю. Й це лякає.
