Російський солдате, кидай рушницю, йди додому!

25 березня 2015 361

Хоча деякі російські блогери й запевнять, що Путін після загадкового зникнення постав перед світом оновленим і з «зовсім іншими параметрами» — у це слабко віриться. Москва продовжує озброювати терористів на сході України й загрожувати усьому світу ядерним причастям у Великий піст. Російські псевдожурналісти за інструкціями Кремля все так само цинічно зомбують ватників на ненависть до цивілізації, а дурні добровольці підписують контракти зі смертю, щоб у чужій країні перетворитися на ганебний вантаж 200. Поки «я-путін і Ко» випускає до 15-річчя царювання літаки «виїзний кремль» вартістю в мільярди доларів, його кріпаки топчуть один одного в чергах за безплатними сосисками і їдять млинці з лопат. Отака от «духовність» із дешевими скріпами. Але в летаргічному сні не вся Росія, і пропагандою отруєні не всі росіяни. І затемнення завжди закінчується світлом. Головне — бажання йти на це світло й знати істину.
Олександр РАСТОРГУЄВ (Санкт-Петербург, військовий пенсіонер, керівник регіонального відділення партії «РПР-Парнас»):
— Мені як офіцеру Радянської армії соромно за те, що відбувається зараз із нашою армією, яка підпільно, підло воює на території братньої України. Нинішня влада РФ на чолі з підполковником КДБ принизила нашу велику державу. Колишній лідер ОЗГ Санкт-Петербурга в цей час повинен сидіти у в’язниці за розкрадання в особливо великих розмірах — КС № 144 128 (у тому числі за обіг наркотиків, за здавання дітей із дитбудинків на органи). Але його зробили президентом. Він чудово розуміє: щойно закінчиться його влада, він опиниться у в’язниці — за Беслан, Дубровку, вибухи будинків, Крим, Україну, АПЧ «Курськ»... Після Майдану в Україні, який прогнав злодюгу Януковича, російський президент зрозумів, що наступний Майдан буде вже в Москві, і він закінчить, як Чаушеску або Каддафі. Це й було основною причиною війни — боягузтво нинішньої кремлівської влади. Російське ТБ за два місяці зробило Росію й Україну ворогами. Влада РФ наступає на чергові граблі. Згадаймо Афганську й Чеченські війни, коли загиблих солдатів везли на Батьківщину й таємно ховали, як собак. У військкоматах убитим горем родичам казали, що ми їх туди не посилали... Тепер історія повторюється. Нагадаю російським солдатам і найманцям: вас використовує у своїх корисливих цілях група злочинців. Ви їм потрібні як гарматне м’ясо, не більше. Якщо вам пощастить не стати вантажем 200 в Україні, то, ставши вантажем 300, зрозумієте, що в Росії до інвалідів таке ж бездушне ставлення. Шановні українці, боріться, захищайте свою Батьківщину від рашистських військ. Багато нормальних росіян дивляться на вас і бажають вам перемоги в цій війні. Ваша перемога — це наша надія на те, що й у Росії народ прокинеться й змете злодійську владу нинішнього режиму.
Пилип ГОРБУНОВ (Санкт-Петербург, правдоруб):
— Ключовим моментом в історії російсько-українського конфлікту, можна сказати, однією з найважливіших його віх для мене стала бесіда «гаранта» з журналістами наприкінці минулого року! «Пташка» все-таки заспівала!.. Щоправда, у властивій їй єзуїтській манері — коли чудово знаєш правду, але верзеш нісенітницю, намагаючись не втратити обличчя. Нагадаю, на прес-конференції 18 грудня 2014-го Путін нарешті заявив (цитую): «Усі люди, які за покликом серця виконують свій обов’язок або добровільно беруть участь у бойових діях, у тому числі й на південному сході України, не є найманцями, бо грошей за це не одержують». Неймовірно, чи не так?! Тобто тим самим верховний попросту скасував 359-ту статтю Кримінального кодексу РФ, що карає за найманство, проігнорувавши її диспозицію, де йдеться не тільки про матзабезпечення найманця, а й «ПРО (ЙОГО) ВЕРБУВАННЯ, НАВЧАННЯ... І ВИКОРИСТАННЯ В ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ АБО ВОЄННИХ ДІЯХ». Не забув Путін ввернути й шикарну примітку до статті — «за покликом серця». Напевно, цей оборот був покликаний звести нанівець законні санкції за військові злочини наших найманців на території чужої держави: вони ж за покликом серця, з найкращих міркувань!.. «Боїнг» їхні колеги-сепаратисти, напевно, теж із найкращих міркувань збивали... Загалом у редакції Путіна 359-та дивовижним чином набула нового блиску і сенсу, ставши більш лояльною до головорізів, що одержали розкішний карт-бланш від верховного головнокомандувача. І абсолютно не важливо, що в кримінальному праві немає такого поняття: «за покликом серця». Не здивуюся, втім, якщо дума його впровадить. А війна триває, і вантаж 200 іде...
Сергій ДІДЕНКО (Москва, музикант):
— Американський чи британський ветеран може приїхати до російського ветерана, але багато глав держав, що традиційно святкують закінчення Другої світової, не приїдуть до Путіна 9 Травня 2015 року. Вони не приїдуть ні в Росію, ні до Могили Невідомого Солдата, ні до небагатьох нині живих учасників війни. Вони не приїдуть конкретно до Володимира Путіна. Останнім часом, дивлячись на совкових зомбі, думаю, що вони усе одно любитимуть Леніна — навіть усе знаючи, незважаючи ні на що.
І Сталіна.
І Путіна.
Їх нічим не пройняти...
Я — росіянин, стовідсотковий москаль (а то прізвище може спантеличити). Я — імперський державник. І турбота про розширення держави Російської мені досить близька.
АЛЕ!!! СРСР — це не Росія! І РФ — це не Росія!!!
Навіть дитині має бути ясно: що сильніше зло — то гірше.
Тому розвал СРСР був благом. Це був шанс повернути Росію, який ми не використали. Втратили. Замість цього з’явилася РФ, що знаменує огидний відкат і розгул неорадянізму.
Отож: наявність Росії (а не огидного «совка») повинна передувати будь-яким розмовам про території. І про «українство». Як тільки в нас буде Росія — я одразу ж, моментально, стану затятим великодержавним шовіністом (яким, власне, був завжди — стосовно тієї Росії, що на Небесах!).
Але доти, доки в нас мерзенний «совок», сьогоднішня Україна — і перемога України — це єдиний шанс на порятунок.
Леонід ЛОБАНОВ (Томськ, безробітний):
— Нехай будуть прокляті в віках поневолювачі вашої країни — страшні й немилосердні москалі! Постарайтеся, будь ласка, зрозуміти, що є в нас люди, які повністю розділяють вашу Правду. Ваша перемога буде нашим відпущенням гріхів. Міцно обіймаю й дружньо цілую!
Ігор ТОКАРЄВ (Москва):
— ...Припливли. Слава вічному царькові! З усім світом розсварився, махає ядерною дубиною наліво і направо, підтримує війну в братнього сусіда... Чудових скріп досяг «сонцеликий», далі нікуди... У росіян навіть немає бажання думати, аналізувати й знати правду.
Ольга БАГРІЙ (Володимир):
— Захоплення Криму я застала на Майдані. Тоді ще не всіх Героїв Небесної Сотні поховали. Важко було прийняти те, що відбувалося... Рік тому на основі Самооборони Майдана створили Національну гвардію. Чоловіки відразу ж записалися й відправилися на навчання. Уже тоді було зрозуміло, що Кримом справа не скінчиться. А потім улітку від Українського дому відходили автобуси з добровольцями батальйонів. Багато моїх побратимів воюють. Хтось поранений... Хтось загинув. Але Україна переможе обов’язково: вона захищає свою батьківщину, і Господь на її боці. І буде мир і процвітання в Україні. А Росії — ганьба на довгі роки...
Багато говорять і пишуть про інформаційну війну й жертв російської пропаганди. Інформації про Україну справді дуже багато, і вона цілеспрямована. Але жоден матеріал не витримує елементарної логіки. Якщо завтра буде протилежна інформація, ті самі «жертви» різко розвернуть свої переконання на 180 градусів. Окрема тема добровольців на боці сепаратистів. Це вже ніяк не патріотизм. Або гроші на крові, або бажання пограти у війну.
Зараз іде полювання на «п’яту колону». Я живу в Росії, у самому її серці — у Володимирі. У місті повно проблем (від стану доріг, занедбаності пам’яток архітектури ХІ століття до безробіття). Але чомусь своя культура російських «патріотів» хвилює набагато менше, ніж внутрішні справи сусідньої держави. Ламати — не будувати.