На Херсонщині здавна знали, як перетворити кавун на «мільйон смаколиків». Із смугастих красенів тут і варення роблять, і маринади, і цукати, і навіть ароматну горілку. Але знаний фахівець з насінництва, колишній науковий співробітник Південної дослідної станції баштанництва НААН України, а нині засновник фермерського господарства «Фаворит» з Голопристанського району Іван Яланський придумав, як із користю для здоров’я українців використовувати некондиційне кавунове насіння, що раніше незмінно йшло у відходи.
Фермер обробляє майже двадцять гектарів землі, вирощуючи елітний посівний матеріал для чотирнадцяти сортів баштанних культур. З того насіння кожної осені залишається з півтонни «нестандарту». А підказку, що з ним робити, дав, хоч як дивно, медик.
— Поїхав підлікувати нирки, попити цілющої водички до Трускавця. А там лікар побачив мою візитку, й заходився просити для пацієнтів олії з кавунового насіння — каже, її корисно вживати на додачу до курсу основного лікування. Я почав вивчати літературу й ринок, і виявив, що на цей продукт є стабільний попит, бо кавунова олія насичена вітамінами, елементами цинку й селену, допомагає виводити з нирок «пісок», сприяє загоєнню ран. А болгари використовують її у парфумерній промисловості — додають до лосьйонів та кремів, — розповідає фермер Іван Яланський. — Отже, купив у Кривому Розі прес для холодного віджиму й розпочав добувати з насіння гроші. Кавунове — не соняшникове, тридцять його кілограмів дають лише зо два літри олії. Але все, що отримав, розійшлося вмить: по готовий продукт їхали з усієї України. З-поміж моїх клієнтів навіть депутати Верховної Ради тепер є!
Насамперед Іван Іванович відніс готовий продукт до санепідстанції на перевірку. Аналіз підтвердив, що нітрати, пестициди, солі важких металів у кавуновій олії відсутні. Та воно й не дивно: насіння фермер вирощує за екологічно чистими технологіями. Другим кроком мали б бути реєстрація продукту та налагодження його виробництва у більших масштабах. Та не склалося: бюрократична тяганина виявилася такою, що аграрію просто шкода витрачати на неї час та гроші у гарячу пору польових робіт, коли клопоту й без того вистачає. Крім того, це виробництво може існувати тільки як допоміжне: на літр насіннєвої олії треба «перебити» зо три тонни кавунів, а ринкова її вартість у чотири рази менша, ніж самі велетенські ягоди. Але на кожному баштані зазвичай залишаються відходи — некондиційні кавуни. Або ті, що їх власники не зуміли вчасно продати, і вони залишилися згнивати у полі. Сам Іван Яланський згадує, як у нього 2012-го через занадто низьку ціну пропало майже двадцять тонн продукції. Тепер вона йтиме у діло, та й сусідів фермер запрошує переробляти непотрібне кавунове насіння на олію. Адже свіжим кавуном можна насолоджуватися хіба що місяці три-чотири, а от підживлювати організм корисною олією з його насіння можна впродовж усього року!
Херсонська область.
