У зоні проведення антитерористичної операції активну діяльність здійснює Добровольчий медичний батальйон «Святого серця». Про роботу цього підрозділу розповідає його керівник Юрій Дмитришин.

— Юрію, розкажіть будь ласка, з чого все починалося?


— Початок був довгий. Першою організацією, яку ми створили, була «Швидка медична допомога Майдану». Наші медики надавали допомогу всім людям на території київського Євромайдану, незалежно від політичних переконань, у тому числі співробітникам право-охоронних органів. Пізніше було засновано іншу організацію — «Допомога армії України», яка підтримала українське військо орієнтовно на 40 мільйонів гривень. Ну а потім, оскільки я, як і багато моїх побратимів, — медик, ми створили Добровольчий медичний батальйон «Святого серця». Українська діаспора Канади передала нам перші автомобілі: дві «швидкі» та два джипи. На базі однієї з автівок ми зробили сучасний мобільний стоматологічний кабінет. Решта автомобілів використовується для перевезення різноманітних гуманітарних вантажів.


— Тобто, крім медичної допомоги, ви займаєтеся ще й волонтерською діяльністю?


— Авжеж. Ми не раз, разом із Головним управлінням із надзвичайних ситуацій Донецької цивільно-військової адміністрації, організовували виїзди до населених пунктів області, де найбільше потребувалася допомога, і в міру наших можливостей намагалися полегшити життя місцевому населенню.


— А як щодо стоматологічних послуг?


— Щодня приймаємо по 20—30 пацієнтів. Використовуємо те саме обладнання та матеріали, що й у приватних клініках. Стерилізація і приміщення, і інструментів навіть у польових умовах — також на належному рівні. Бійці, які скористалися нашими послугами, були шоковані тим, що можна полікувати зуби навіть на передовій (на знімку). Якщо, наприклад, узяти за вартістю, то щодня в середньому лікуємо пацієнтів на 20 тисяч гривень. У приватній клініці, де я працюю, вартість лікування одного зуба, ускладненого пульпітом, становить від 2 до 2,5 тисячі гривень. Ми ж надаємо всі послуги абсолютно безплатно. Тож відбою від бажаючих полікуватися немає. От нещодавно два дні провели у 73-й ВТГ у Слов’янську. Мали 10 пацієнтів, ендодонтичне лікування та реставрації. Один із солдатів розповів, що у нього через два тижні весілля, і попросив зробити «голівуд». Зробили! Вдячні пацієнти проводжали нас звідти колоною. Безліч емоцій, вражень, та відчуття потрібності.

 


Окрім стоматологічних послуг, надаємо також і першу допомогу. Наприклад, я в Естонії закінчив курси НАТО з тактичної медицини й отримав сертифікат міжнародного значення, який дійсний у всіх країнах—членах альянсу. Нині ми ці стандарти плануємо запроваджувати тут, в Україні. Поки що готуємо матеріальну базу.


— Як дізнаєтеся, де найбільше потребують вашої допомоги?


— Із першим виїздом нам допоміг голова Донецької ОДА. В Антитерористичному центрі він дізнався, де найбільше очікують на нашу допомогу. Це була 30-та ОМБр, до якої ми, зрештою, завітали кілька разів, вилікували там усіх «важких» пацієнтів.


Звичайно, в деякі підрозділи ми їздимо не один раз. Інколи прийняти всіх не встигаємо. Є також люди, яких потрібно лікувати повторно, хоча ми і стараємося, щоб усе було зроблено в межах одного відвідування. Адже невідомо, чи зможе пацієнт наступного разу потрапити до нас на прийом. Окрім військових, ми надаємо допомогу і мирним мешканцям. Про свій приїзд заздалегідь попереджаємо місцеву адміністрацію. Часто вони самі нам телефонують. Запитують, коли ми можемо приїхати. У Слов’янську нещодавно провели стоматологічний огляд майже двохсот дітей.


— Чи співпрацюєте ви з військовими медиками?


— Так, ми тісно співпрацюємо і з військовими медиками, особливо з тими, які перебувають у штабі АТО. Днями спілкувався з головним військовим стоматологом. Потрібно було узгодити, в який спосіб цивільні медики можуть надавати стоматологічні та інші послуги в зоні АТО не лише військовослужбовцям, а й мирним мешканцям. Зокрема, йшла мова про ліцензування лікарської діяльності в пересувних та інших пунктах, які ми або вже обладнали, або обладнуватимемо.


Варто також зазначити, що коли ми були на нараді в 66-му мобільному госпіталі Міністерства оборони, на власні очі побачили, що за рік військова медицина не те що змінилася, вона повністю переформатувалася. Там усе йде до міжнародних стандартів. 66-й госпіталь надзвичайно якісно укомплектований, там можна надавати будь-яку допомогу, і спеціалісти там висококласні.


— З якими проблемами найчастіше доводиться зіштовхуватися?


— Найгостріша пов’язана з фінансуванням. Його катастрофічно не вистачає. Телефонуємо своїм друзям та знайомим чи навіть ходимо і просимо допомогти або грошима, або медикаментами, одягом чи продуктами харчування. Були проблеми з житлом у зоні АТО, але завдяки Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації вони розв’язані. Нам надали кімнату в гуртожитку. Постійним є також дефіцит автомобілів, маємо складнощі з їх ремонтом.


— Чи не виникає непорозумінь правового та бюрократичного характеру?


— Нашій діяльності сприяють і в Міністерстві охорони здоров’я, і в Міністерстві оборони. Днями проведено робочі зустрічі із заступником міністра МОЗ Віктором Шафранським та головним стоматологом МО Михайлом Ліщишиним щодо ліцензування лікарів-добровольців у зоні АТО. Важливо і те, що в усіх є розуміння ситуації та спільна позиція щодо юридичного оформлення лікарів, які за власної ініціативи працюють у зоні АТО та виконують великий обсяг лікувальної роботи. Активно долучається до вирішення нагальних питань також Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Сподіваємося, що спільними зусиллями робочі групи внесуть правильні зміни до ліцензійних умов, а перебування лікарів у зоні АТО буде юридично закріплене.


— Що плануєте на майбутнє?


— Маємо намір створити пересувну амбулаторію, де надаватимуться послуги кардіолога, офтальмолога, гінеколога. Будуть також лабораторія для аналізів та ультразвукова діагностика. Хочемо обладнати ще кілька мобільних стоматологічних кабінетів. Пріоритетним є також пошук коштів для придбання цифрового пересувного флюорографа. Адже багато мирних людей живуть по підвалах, бійці — в бліндажах, а такі умови є надзвичайно сприятливі для розвитку туберкульозу. Одне слово, прагнемо, щоб медицина в зоні АТО була на найвищому рівні.


— Маєте якісь побажання?


— Нам катастрофічно не вистачає персоналу. Хотілося б, щоб фахівців було більше, тоді і допомоги ми надавали б більше. Було б у нас більше лікарів-стоматологів і асистентів — ми могли б працювати і цілодобово.

Можна було б як мінімум удвічі розширити прийом пацієнтів. Обладнання і забезпечення поки що дають змогу нам це зробити. Нам потрібні лікарі-стоматологи, медсестри, асистенти стоматологів. Це можуть бути навіть студенти стоматологічних факультетів або лікарі інтерни.


— Куди медики можуть звертатися, щоб долучитися до вашої команди?


— Телефони гарячої лінії: 0630703720 або 0681691127. Нас можна також знайти у соціальній мережі «Фейсбук».


Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО (із зони АТО).


Фото надано автором.