Під час цієї роботи втрачаєш п’ять-шість кілограмів ваги
На селах набуває популярності буріння свердловин для підняття води з підземних горизонтів. Увімкнув кнопочку — і вода полилася з крана, як у місті. Але рідкісна професія копача криниць ще затребувана: усе-таки мати на подвір’ї колодязь надійніше. Мотори часто псуються, буває днями населений пункт стоїть без електрики. А тут все просто: опустив відро у колодязь і за хвилину маєш життєдайну прохолоду. А ще у селах на кожному обійсті переважно старі криниці. За багато десятиліть вони замулилися, потребують очищення.
Коли у Шполянському районі на Черкащині познайомився з копачем криниць Олександром Коваленком, був найперше здивований тим, що у нього у компаньйонах — жодного чоловіка. Приїхав він у село Лебедин робити свою справу з власною дружиною. Отакої!
— Гуртом важче зібратися, — пояснив копач криниць. — У кожного свої справи, те, друге. А ми вдвох завжди готові виїхати у село, бо працюємо на себе.
Олександр Коваленко родом з Водяного. Тривалий час працював зварювальником у Луганську, потім їздив на заробітки до Москви, Києва. Вдома йому більше десяти років тому викопали криницю, але трохи невдало, довелося самому її підкопувати-поглиблювати. Ось тоді й вирішив зайнятися новою затребуваною на селах справою. Тим паче рівень води у селах упав. У багатьох господарствах виникла потреба поглибити криниці.
Дружина Майя називає чоловіка «шполянським Кулібіним» (Іван Кулібін — російський винахідник XVІІІ ст. — Авт.). Справді, завдяки набутому раніше досвіду в різних будівельних справах, Олександр досить вдосконалив процес копання, чищення криниць.
Майя, натискаючи кнопку, піднімає за допомогою лебідки і чоловіка з колодязя, і глину. Водночас стежить за безпекою праці. За допомогою потужного насоса відкачують за кільканадцять хвилин зайву воду. Коли нема замовлень, вдома заливають бетоном форми і роблять кільця, цямрини.
— Ми копаємо колодязі тільки зі своїми кільцями, які робимо надійними, — каже Олександр Коваленко.
Дізнаюся, що робота копача криниць важка і ризикована. Адже, наприклад, при чищенні старих колодязів, середина яких без бетонних кілець, грунт може обвалитися... Внизу дуже мало кисню, душно, крім того, холодно.
Магазинні «рибацькі» чоботи рвуться за два дні роботи, тому Олександр замовляє для себе у знайомого майстра спеціальний гумовий захист. Коли зірвалося відро, почав працювати у касці.
— Я був товстуватим, як починав чистити криниці, — зізнається худорлявої статури майстер. — Щоразу при копанні втрачаєш п’ять-шість кілограмів ваги. Просто мокрієш від поту...
— Отож, якщо хто хоче схуднути без таблеток, то, будь ласка, -усміхається, — наймайтеся до мене у помічники...
На рахунку Олександра Коваленка за десять років роботи вже 800 очищених криниць, 50 викопаних. Подружжя не цурається й іншої роботи — порає два городи, узимку лущать горіхи. На жаль, як зізнаються, хоч праця копача колодязів на селі й високооплачувана, та не така, аби жирувати... Менше замовлень у дощове літо. Більше — у посуху. Нині, як мовиться, у них свої «жнива». Сотні джерел на Шполянщині знову заб’ють на повну силу!
До речі
«Найчастіше, — розповідає Олександр Коваленко, — у колодязь падають коти, які люблять прохолоду в спекотні дні й засинають на цямрині. Також я витягував півня, щура...».
Олександр Коваленко під час копання криниці.
Фото автора.
