Ще у радянські часи в школах проводили уроки цивільної оборони. На них учням розповідали, як користуватися протигазом, надавати першу медичну допомогу та де ховатися у разі бомбардувань. Згодом ці заняття зникли зі шкільних розкладів. Бо, здавалося, у мирний час, коли ніхто не загрожує твоїй країні, такі знання не обов’язкові. Російська агресія у Криму та накопичення її військових сил на східних кордонах нашої країни змушують визнати: цивільна оборона нині стає актуальною.

Днями голова Київської міської державної адміністрації Володимир Бондаренко разом із журналістами провів інспекцію «андеграундних» споруд, які мають захищати життя.

Першим об’єктом оглядин стало приватне бомбосховище Публічного акціонерного  товариства «Київмедпрепарат», яке розраховане на десятидобове проживання 485 осіб.

— Бомбосховище має другу класову категорію. Тобто воно може витримати ядерний вибух. Загалом існує п’ять таких класів, найвищий — перший. Це сховище готове до використання за призначенням. Має все необхідне: автономну систему кондиціювання, дві цистерни питної води по тисячі літрів (на знімку внизу), запас їжі, місця для сну та відпочинку, а також санітарно-технічні пристосування, — запевняє заступник начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Шевченківської районної адміністрації міста Києва Олексій Дерев’янко.

...Під стіною тісно один за одним розміщено лежаки, проте — без матраців. Як нам пояснили, у цих об’єктах їх не передбачено (мабуть, у таких ситуаціях не до комфорту). Нині на них лежать старі меблі підприємства та архів. З другого боку під стелею розміщені цистерни з водою та ящики з протигазами. Далі — кімната, яка нагадує шкільний клас: старі парти та стільці, оточені плакатами зі схемами та правилами надання першої медичної допомоги, експлуатація системи зв’язку, індивідуального захисту тощо. Є декілька раковин для умивання та шість унітазів. Усі приміщення в сіро-зелених тонах, не викликають позитивних емоцій. Більшість з кімнат не мають дверей, проте досить чисті та, здається, надійно «сховані» під землею.

Наступний об’єкт нашої екскурсії — звичайне комунальне укриття однієї багатоповерхівки. Воно менш комфортне, ніж бомбосховище, адже передбачене для перебування там усього декілька годин.

Перше, що привернуло увагу, — сам вхід. Стара цегляна конструкція уся в тріщинах. Цікаво, чи переживе вона тупіт сотень ніг... Далі були лабіринти з невеличкими кімнатками. Жодних меблів чи інших речей тут нема. Побілені стіни, розмір коридорів два на півтора метра та декілька «дірок», тобто туалетів — ось і все, що можна там побачити.

— Це приміщення розраховане для мешканців навколишніх будинків. ЖЕК має знати про такі споруди. Дамо завдання поінформувати про їхнє місцезнаходження кожного жителя міста. Школи, дитячі садки, підприємства, які працюють в умовах надзвичайних ситуацій, та лікарні повинні мати власні укриття. Проте варто пам’ятати, що найближча станція метрополітену — одне із найбільших та найдоступніших таких об’єктів, — наголосив голова КМДА.

За словами Володимира Бондаренка, стан таких об’єктів різний, а грошей у держбюджеті на їх ремонт немає. Проте влада намагається поступово приводити їх до ладу, сподіваючись на спонсорство приватних підприємств та бізнесменів міста.

Факт 

У столиці налічується 526 споруд для тимчасової евакуації населення (бомбосховища, укриття), які розраховані на 1,5 млн. громадян. Із них 299 — комунальні, 124 — приватні, решта — відомчі.

Інформаційний куточок бомбосховища.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.