або Минуле й сучасне Запорізького метизного заводу

 

Радісне кануло в Лету


Колись на цій території, площею у понад 16 гектарів, височіли корпуси виробничих цехів Запорізького метизного заводу, нині — ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» з усіма електро- й енергокомунікаціями. Завод мав свої газозахисну станцію, очисні споруди, трансформаторну підстанцію. Були залізничні колії для підвезення сировини, основних матеріалів і відвантаження готової продукції залізничними вагонами. Для навантаження готової продукції на автотранспорт функціонувало кілька естакад. Був власний інформаційно-обчислювальний центр.


В основних виробничих цехах — сталедротовому, металевих покриттів, сітковому, цвяховому, трубному, цеху емальованого посуду  — виробляли десятки найменувань готової продукції, яку використовували в різних галузях народного господарства. Це найрізноманітніші види дроту для газо- і нафтовидобувної промисловості без покриття і з обмідненою поверхнею, алюмінієвих і сталеалюмінієвих неізольованих дротів для ліній електропередач, металеві ткані, плетені, зварені шестигранні сітки й щілиноподібні сита з латунного дроту для коксохімічної промисловості, будівельні цвяхи різної довжини й товщини: толеві, шиферні, тарні, формувальні. На підприємстві виготовлялися прямошовні електрозварні труби, труби прямокутного перетину, сталевий емальований посуд 20 найменувань.


Виробничі потужності були оснащені пресами, конвеєрними печами для випалу заготовок і посуду, лініями травлення й зварювання, автоматами для нанесення покриттів. Усе це було пов’язано технологічним ланцюжком в один виробничий конвеєр: від виготовлення заготовок до упакування готової продукції. Підприємство щороку нарощувало темпи виробництва.


До початку 1994-го обсяг продукції, що випускалася, становив: металевих виробів — 278 тис. тонн на рік, проводів сталевих — 20 тис. тонн на рік, проводів алюмінієвих і сталеалюмінієвих — 13 тис. тонн на рік, труб електрозварних — 10 тис. тонн на рік, посуду сталевого емальованого — 14 тис. тонн на рік. На підприємстві працювало 4 600 осіб.


Заводчани самотужки побудували бази відпочинку «Славутич» на березі Дніпра й «Азов» на узбережжі Азовського моря, табір «Романтик» для відпочинку дітей, п’ять дошкільних закладів, десять житлових будинків, чотири малосімейні гуртожитки, спортивний комплекс.


Працівники заводу із упевненістю дивилися в майбутнє й раділи життю. Продукція заводу була сертифікована, мала товарний знак і поставлялася не тільки на внутрішній ринок, до країн СНД, а й до далекого зарубіжжя.


Сумна реальність


Однак, починаючи із квітня 1994 року, на підприємстві почався спад виробництва й уже до 2002-го обсяг продукції, що випускалася, значно скоротився. Далі — гірше! За кредитні борги було порушено справу про банкрутство ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод». Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 року введено процедуру розпорядження майном підприємства й призначено арбітражним керуючим Сергія Персюка. Виготовлення металевих виробів було ліквідовано в жовтні 2013-го, а виробництво емальпосуду — у вересні 2014-го. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2014 року замість С.

Персюка керуючим санацією ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» призначено арбітражну керуючу Людмилу Нагих. На сьогодні на місці потужного заводу залишилися руїни й купи цегли. А у нас мимоволі виникають запитання:


1. Яка мета ліквідації заводу й хто замовник варварського знищення надпотужного підприємства гірничо-металургійного комплексу України?


2. Чому затяглося розслідування за фактом розкрадання майна підприємства й досі винних не притягнуто до відповідальності?

 


3. Не дають спокою й питання про можливе незаконне присвоєння грошей за рахунок списання, навмисно завищеного зношування необоротних активів підприємства й продажу баз відпочинку «Славутич» і «Азов», оминаючи законодавство України про торги на аукціоні й ігноруючи думку акціонерів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод»?


Відповіді на всі ці запитання від правоохоронних органів поки що не надійшли.


Можливо, народні депутати України зацікавляться долею підприємства?


Ветерани Запорізького метизного заводу — нині ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

 

Такий вигляд мають нині цехи емальпосуду й металопокриттів. Від решти цехів залишилися лише купи цегли.


Фото надане авторами листа.