Щоб боротися з ворогом, треба знати його в обличчя. Що ж таке страх? Звідки береться? Він не є нашою вродженою властивістю. Подивіться на немовля: воно нічого не боїться. Але в міру дорослішання та формування свідомості дитина краще осмислює ситуацію, що її лякає, і, як наслідок, може адекватніше на неї зреагувати. Тому страхи є показником емоційної зрілості і залежать від віку.
Краще їх подолати
Чого бояться малюки до 3 років? Самотності, різких звуків, незнайомих ситуацій і людей, медичних працівників. Дітки цього віку дуже сором’язливі.
Ближче до 4 років малят лякають казкові персонажі, галас, висота, замкнутий простір і темрява.
Перед школою в дітей спостерігається найбільший вияв страхів: розвиток мислення входить в активну фазу, а тому збільшується розуміння небезпеки. До попередніх додаються страх вогню, землетрусу, повені та війни, страх бути покинутим.
У молодших школярів значно зростає соціальна активність, а з нею — і почуття відповідальності, обов’язку, всього того, що входить в поняття «совість». З’являється страх невідповідності до групових норм і правил, почуття провини. Формуються фаталістичні страхи: віра в нещасливі знаки, цифри, випадки, збіги, силу чорної кішки, прокльони та інші. Особливо це виявляється у дівчат.
У підлітковому віці переважають страхи втрат: можливої смерті батьків та рідних, страх пожежі, збройних конфліктів. У цьому віці також, як і в молодшому шкільному, виявляються соціальні страхи — підлітки бояться відповідати біля дошки, викликати незадоволення вчителів, відрізнятися від ровесників. Це дуже поширені страхи. Саме на них найчастіше відбувається застрягання. Якщо ж підліток не переростає їх, то відбувається фіксація — і тоді страх може перейти у фобію. Витягнути людину з цих страхів без допомоги спеціаліста буває дуже важко.
Почніть із себе
Як допомогти своїй дитині? Насамперед батьки повинні оцінити психологічний клімат у сім’ї: свою поведінку, наскільки змінився уклад, чи є конфлікти. Діти дуже чутливі до зміни в оточенні, настрою батьків (особливо матері), відчувають чужі страхи й тривогу і навіть можуть перейняти їх (тобто відбувається «психічне зараження»).
Також зростання тривоги у дитини напряму пов’язане із завищеними очікуваннями і вимогами батьків, їх принциповістю і надмірним почуттям обов’язку. Появу тривожності провокує і велика кількість заборон, і повна вседозволеність. Найбільше руйнують психологічну рівновагу дитини дорослі в сім’ї, коли сваряться, лаються або погрожують.
Починайте з себе! Проаналізуйте власні помилки і не бійтесь визнати свою провину перед дитиною. Це нелегко, але від цього вона стане більше поважати вас. Бо тільки сильна особистість, визнаючи свої недоліки та викорінюючи їх, рухається вперед — до самовдосконалення. А хто покаже приклад нашим дітям, як не ми?
Більше приділяйте уваги своїй дитині. Знайдіть час вислухати, зрозуміти, що її турбує, разом обміркувати варіанти рішень.
Намалюйте дракона
З молодшими батьки можуть і самі вдома проробляти страхи.
l Попросіть дитину, у формі гри, намалювати, зліпити або вирізати те, що її турбує. Ці твори можуть вирізнятися темною палітрою кольорів тощо. Треба розпитати: що це, що воно робить? Потім, для нейтралізації страху, малюнок можна спалити, а попіл розвіяти (дуже дієвий спосіб!). Або разом щось домалювати, зробити «чудовисько» добрим, смішним — і тим самим позбавити його злих чарів. Малюнки спокійні, кольори яскраві — це позитивний сигнал.
Грайте в театр. За допомогою гри можна проробляти якісь негативні риси характеру або емоції, наприклад: лінь, жадібність, злість, страх. По черзі з дитиною розігруйте «добрі» та «злі» ролі. Тільки дорослі мають робити своїх «злих» персонажів трохи кумедними або навіть жалюгідними.
Нейтралізувати страхи допомагає арт-терапія (індивідуально або у групі). Добре, щоб долучилася до цього вся родина. Малювання, ліплення, музична, фольклорна й танцювальна терапії, маско-, кольоро- та казкотерапія — ось далеко не повний перелік методів психологічної корекції та «соціального» лікування. Всі вони є м’якими, але дуже ефективними, бо апелюють до внутрішніх ресурсів організму, до його здатності самозцілюватися.
Підсумовуємо
Дитячі страхи — це глибокі хвилювання у дітей, що впливають на становлення особистості в майбутньому. Тому вони потребують великої уваги з боку батьків. Коли дитина осмислює та поборює свій страх, правильно й адекватно реагуючи на нього, тоді вона особистісно зростає.
Батьки, пам’ятайте: все, що потрібно дитині, весь її потенціал уже закладений при народженні. Тому більше довіряйте їй. Як і вирощуючи квітку, підживлюйте дитину своєю любов’ю, завчасно даруйте добре слово та допомагайте рости, прибираючи будяки за допомогою мудрої батьківської настанови. Щасливі, активні і люблячі діти ростуть поряд із батьками, котрі успішно долають свої труднощі і страхи, мають активну громадську позицію та мудру любов до себе і до людей. А там, де любов, — страхи відступають. Як у казці...
Ірина Ігдал, психолог.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
