Співпраця Парижа із сирійськими урядовими військами проти бойовиків «Ісламської держави» можлива за однієї умови: «Якщо ми зможемо досягти політичного перехідного періоду, та Асад більше не диригуватиме сирійською армією». Таку заяву 30 листопада в ефірі радіостанції France Іnter зробив міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус і, власне, поставив хрест на головній «домовленості», якої нібито було досягнуто в Москві під час переговорів президентів Франції та Росії — Франсуа Олланда і Володимира Путіна. Спроби Москви скористатися терактами в Парижі, щоб увійти до об’єднаної антитерористичної коаліції, заховавшись за спиною Франції, з тріском провалилися.

 

«Дипломатичний марафон» — саме так французькі ЗМІ охрестили робочий розклад Франсуа Олланда на минулому тижні. Уперше після терактів 13 листопада президент виїхав із Франції і за чотири дні зустрівся із прем’єр-міністром Великої Британії Девідом Камероном, президентом США Бараком Обамою, федеральним канцлером Німеччини Анґелою Меркель, прем’єр-міністром Італії Маттео Рензі та президентом РФ Володимиром Путіним.


Французький президент доклав максимум зусиль до створення єдиної коаліції з боротьби з «Ісламською державою». Якщо раптове рішення пана Олланда співпрацювати з Росією створило в пересічного француза враження активного пошуку розв’язання терористичної проблеми, то країн-партнерів Франції воно вкрай насторожило. Що саме можна очікувати від Парижа, який ще донедавна заперечував будь-яку можливість об’єднання з країною-агресором Росією?
«Ми повинні створити широку коаліцію, щоб вдарити разом по тероризму», — заявив Франсуа Олланд на початку своєї зустрічі з Володимиром Путіним. Та, попри палку промову, французький президент уже знав, що партію програно ще до її початку, і єдина коаліція за участі Росії, Франції та Сполучених Штатів Америки не має жодних шансів на існування. Принаймні поки що...


Під час двосторонньої зустрічі Барак Обама не поступився принципами перед французьким президентом: жодного альянсу з Путіним, доки він підтримуватиме Башара аль-Асада і бомбардуватиме опозицію. «Ми вже маємо коаліцію із 65 країн, яка бореться з «Ісламською державою». Що стосується Росії, то вона — в коаліції з Іраном, і обидві країни підтримують Асада», — наголосив американський президент. За словами Барака Обами, Росія набагато більше зацікавлена в підтримці Башара, ніж в бомбардуванні ІДІЛ. А якщо вірити американській пресі, то і французький президент особливої довіри більше не викликає. Вашингтон задумався над прихованими мотивами Франсуа Олланда: на що готовий французький президент задля отримання допомоги Путіна в сирійському питанні? На підтримку президента Сирії Башара аль-Асада чи на послаблення санкцій проти Росії? Американський CNBC зауважує: «Франсуа Олланд був одним із лідерів держав, який найлояльніше ставився до послаблення санкцій проти Росії. Нинішній цикл санкцій закінчується 31 січня 2016, але рішення про їх продовження мають одноголосно ухвалити 17—18 грудня».


І справді, у Франції питання послаблення санкцій дуже жваво обговорюється на вищому рівні. 25 листопада під час дебатів у Національній асамблеї прем’єр-міністр часів Саркозі Франсуа Фійон палко обстоював скасування санкцій, наголошуючи на тому, що дієвими вони можуть бути тільки впродовж першого року. «Чи можемо ми боротися пліч-о-пліч із росіянами, продовжуючи впроваджувати європейські санкції. Відповідь на це запитання — ні.[...] Звісно, що була українська криза, але зосередивши увагу винятково на ній, ми втратили з поля зору найголовнішу загрозу.[...] Те, що було неможливим і неприпустимим торік, стає необхідним в нинішній ситуації», — заявив він під гучні оплески правих депутатів.


На сьогодні офіційний Париж відмовляється скасовувати санкції, наголошуючи на невиконанні Росією Мінських угод, проте французька преса дедалі частіше пише про їх можливе послаблення і навіть про коаліцію з Башаром аль-Асадом. Поки що єдине «досягнення» Олланда полягає в домовленості з Росією про обмін розвідданими. Залишається тільки сподіватися, що перелякані кривавими терактами французи не приймуть необміркованих і небезпечних рішень у пошуках миттєвих результатів.

Париж.