В одному телешоу прем’єр Арсеній Яценюк визнав, що уряд провалив шкільну реформу. «Скажу, що нам не вдалася реформа середньої освіти, — заявив він, але одразу пом’якшив вирок: — Середня освіта насамперед — це відповідальність органів місцевої влади — мерів і обраних місцевих депутатів».
Улітку 2014-го було ухвалено реформаторський закон про вищу освіту (над його імплементацією МОН активно працював торік), а 2015-го згідно з Коаліційною угодою та Програмою уряду мав бути ухвалений базовий закон «Про освіту», покликаний дати старт шкільній реформі. Анонсований перехід до 12-річки та запровадження чіткої профілізації старшої школи весь час відкладали. Уряд робив кілька спроб внести цей документ на розгляд парламенту, але щоразу профільний комітет з купою критичних зауважень відправляв його на доопрацювання. Останній і, за визнанням експертів, значно кращий варіант проекту закону «Про освіту» потрапив до Верховної Ради лише наприкінці року, 28 грудня. Профільний комітет вирішив спрямувати його на повторне перше читання, тобто спочатку доопрацювати, а вже потім виносити на голосування в сесійну залу. Тому, якщо бути точним, уряд реформу середньої школи не те що провалив, а ще й не починав. Коли не брати до уваги косметичні зміни, перегляд старих і написання нових підзаконних актів, які, безперечно, важливі, але не здатні докорінно змінити суть старої системи. В будинку вже просів фундамент, а ми фарбуємо фасад.
У перспективі міністерство вищої освіти і науки має існувати відокремлено, — таку ідею озвучило у пресі керівництво МОН. Та відгородитися парканом від «зовнішніх» проблем не вийде. Без реформування середньої школи неможливо припинити «поголівне» роздавання дипломів у вишах. Останні змушені пом’якшувати вимоги до абітурієнтів, які вступають на інженерно-технічні та природничо-математичні спеціальності, через критичне зменшення кількості випускників, здатних на пристойному рівні написати ЗНО з математики чи фізики. Стихійна гуманітаризація освіти змушує виші переглядати умови приймання. Наприклад, для майбутніх програмістів сертифікат ЗНО з англійської мови вже може мати більшу вагу, ніж сертифікат з математики.
Реформувати вищу школу легше, ніж середню. Тим більше нині. Задля справедливості зазначимо, що жоден з попередніх міністрів освіти не опинявся в ситуації, коли через анексію Криму, війну на сході й жорстку економічну кризу йому доводилося працювати не так над стратегією освітніх реформ, як над дорожньою картою виживання галузі. Й «шукати вогнегасники» для локальних пожеж.
Будь-яка реформа потребує коштів, а шкільна — і поготів. Тим часом вимоги МВФ скоротити бюджетні видатки торік значно «спресували» освітній кошторис. Уряд наполягає на подальшому закритті малокомплектних шкіл і створенні так званих опорних шкіл, які тепер почали частіше називати «школами-хабами». У своєму звіті Кабмін згадав, що 2015-го було оптимізовано (об’єднано, ліквідовано, зупинено діяльність, переведено на госпрозрахунок) майже 600 загальноосвітніх навчальних закладів. А от про те, що за цей період не було придбано жодного шкільного автобуса, промовчав. Тож на чому діти дістаються до своїх покращених, укрупнених і віддалених шкіл, невідомо.
Не згадав він і про скандал довкола нових підручників для учнів 4-х і 7-х класів. Книжки мали завезти ще до 1 вересня, але навіть у другому півріччі діти сіли за парти без них. Скандал виник через те, що від початку в бюджеті 2015 року було закладено кошти лише на друк навчальної літератури для сиріт, малозабезпечених та інших пільговиків. Решта мала купувати її за батьківський кошт. Коли стало зрозуміло, що громадськість таку перспективу не сприймає, в Кабміні і парламенті почали шукати, за рахунок чого профінансувати підручники для решти школярів.
Так само у пожежному порядку довелося «рятувати» профтехосвіту, опіку над якою за кілька днів до нового 2016 року повністю передали місцевій владі. Раніше МОН подав у парламент законопроект, який передбачав фінансування ПТНЗ з різних джерел, зокрема, за рахунок освітньої субвенції з державної скарбниці. А потім законом про держбюджет-2016 і змінами до Бюджетного кодексу суміжне відомство — Мінфін — перекреслило ці плани. Швидше за все, з профільним міністерством ніхто не радився. Галузь опинилась на межі колапсу.
Зрештою замість того, щоб започаткувати продуману, узгоджену з політикою децентралізації та забезпечену галузевим законом реформу ПТО, уряд разом із парламентом був змушений частково «відіграти» все назад і поновити субвенцію з державного бюджету на підготовку робітничих кадрів. Хоча й в урізаних значною мірою обсягах. І коли вже говорити про провал реформи, то це була саме реформа профтехосвіти. Адже так уряд остаточно налашував усіх проти неї — і освітян, і місцеву владу. Та це вже був провал 2016 року.
Думка експерта
Наталія Радиш, в. о. керівника освітніх програм Громадянської мережі «ОПОРА»:
— Міністерство торік зробило чимало для розвитку освіти і науки. Ідеться передусім про асоційоване членство в Рамковій програмі ЄС «Горизонт-2020», а також про підготовку до участі у міжнародному дослідженні PІSA-2018, яке дасть змогу оцінити якість нашої шкільної освіти порівняно з іншими країнами. Варто згадати про активну реалізацію норм нового Закону «Про вищу освіту», про проведення низки важливих громадських обговорень нормативних актів, боротьбу з плагіатом, про роботу над законами «Про освіту» та «Про професійно-технічну освіту».
Першим досягненням у частині забезпечення рівного доступу до вищої освіти торік було запровадження МОН рейтингування заяв абітурієнтів про вступ до вишів під час їх подачі. Так усунули одну з проблем вступної кампанії попередніх років — зарахування абітурієнтів поза визначеною процедурою, або ж «зарахування у четвертій хвилі» (умовами прийому визначалися лише три етапи). Це породжувало підстави для корупції, адже ті, хто володіли інформацією про вільні місця держзамовлення, на третьому етапі й ставали студентами-бюджетниками. За результатами дослідження ГМ «ОПОРА» 2014 року в середньому 60—70% вступників ставали студентами «завдяки» такій непрозорій процедурі. 2015-го цей показник зменшився до 10—15%. Ще одна прогресивна новація — обмеження терміну дії сертифіката ЗНО одним роком. Раніше виходило так, що ми порівнювали непорівнювані речі — сертифікати ЗНО різних років. Сприятиме рівності під час вступу і скасування таких категорій, як цільовики та пільговики. Система отримання цільових направлень не була позбавлена корупційної складової.
Що не вдалося зробити у 2015-му? Оновити процедуру розподілу держзамовлення між вишами. Хоча критерії для розподілу були 2015 року змінені. Після закінчення вступної кампанії розпочалася робота над розробленням нової моделі розподілу на 2016-й, і вона досі не завершена.
Заступник директора Інституту вищої освіти НАПН Володимир Ковтунець:
— Серед успіхів я назвав би поступову дебюрократизацію освіти, особливо вищої. Скасування наказів, які обмежували автономію вишів, розширення академічної і фінансової свободи.
Беззаперечний успіх — це організація вступної кампанії: торік уперше зарахування відбулося в одну хвилю, автоматично, що значно зменшило корупційні ризики. Вважаю величезним успіхом запровадження Українським центром оцінювання якості освіти при тестуванні бар’єра «склав—не склав» замість статистичних 124 балів.
Одним із найбільших провалів на шляху реформи я б назвав невиконання Закону «Про вищу освіту» в частині створення Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке мало з 1 вересня 2015 р. перебрати функції Державної акредитаційної та Вищої атестаційної комісій. МОН не погодився з результатами проведених влітку виборів членів НАЗЯВО, серед яких опинилися люстровані чиновники. Агентство не запрацювало навіть після того, як ці люстровані чиновники подали заяви про відставку. Нові вибори не було проведено, питання зависло у повітрі.
Експертами розроблено проект Стратегії розвитку вищої освіти до 2020 року. Його мали розглянути на Національній раді реформ, але того дня стався конфлікт між Аваковим і Саакашвілі, і до решти справа не дійшла. Але чому цю стратегію не спромоглися розглянути на колегії МОН? Для чого тоді існує ця колегія?
Загальний провал МОН — відсутність належної комунікації з громадськістю. Це позначається на якості ухвалених рішень і викликає спротив. Так було 2014 року з рішенням про скасування обов’язкових дисциплін у вишах, коли міністра освіти безпідставно звинуватили мало не в українофобії. Була спроба кулуарно ухвалити укрупнений перелік галузей знань і спеціальностей, але вона не пройшла, до дискусії долучили громадськість, експертів. 2015-го перелік було затверджено. В частині галузей знань документ відповідає міжнародним стандартам, а в частині спеціальностей він не системний. Але укрупнення спеціальностей, без сумніву, обіцяє ширшу автономію вишам. Тепер їм доведеться менше часу витрачати на отримання ліцензій.
