Загарбання Криму Росією дошкульно вдарило по українських виноробах — недоступним стало одне з джерел постачання виноматеріалу для підприємств сходу та півдня. За таких умов влада мала б усіляко стимулювати створення нових та розширення старих виноградних плантацій на материковій частині держави. Але виходить навпаки: сьогоднішня економічна політика галузь просто знищує.
Про це на зустрічі з «командою» управлінців Мінагрополітики на чолі з заступником міністра Оленою Ковальовою у місті Нова Каховка з болем та досить жорстко говорили науковці, керівники найбільших сільськогосподарських підприємств та виноробних заводів. Та підсумки дискусії, схоже, нікого не задовольнили.
Нових плантацій не буде?
— Із 75 тисяч гектарів українських виноградних плантацій 23,7 тисячі розташовані в Криму. Це втрата третини сировинної бази! Як і багато інших, наше підприємство з окупованого півострова пішло, і ми готові розвивати виноградарство на материку. Але замість стимулювання таких проектів держава лише посилює економічний тиск — підвищила акцизи й податок на землю, впроваджує інші додаткові фінансові зобов’язання. Виноробство й виноградарство стають збитковими. Лише якийсь меценат чи, вибачте, дурень буде його розвивати лише для того, щоб віддати всі отримані доходи державі, — однозначно висловилася Ганна Горкун — генеральний директор підприємства—власника одного з популярних винних брендів Криму.
Учасники зустрічі нагадали столичним чиновникам, що свого часу в Україні існував одновідсотковий, а з 2011 року — 1,5-відсотковий збір від реалізації алкогольних напоїв, який скеровували на створення нових садів та виноградних насаджень. Завдяки йому площа виноградних плантацій загалом по державі збільшилась на кілька тисяч гектарів (у 2013-му — на 600 га, у 2014-му — на 100 га). Але ще уряд Миколи Азарова перевів надходження від його сплати до загального фонду державного бюджету, і на тому все скінчилося. З минулого року збір взагалі ліквідували, натомість тільки посилюючи фінансовий тягар на власників плантацій і переробників.
Відродження виноробства могло б додати країні тисячі нових робочих місць, та й бюджет податками не обділяло б. Але про який розвиток може йти мова, якщо держава хоче отримувати від галузі доходи раніше, ніж вони з’являться? Мова — про ліцензію на оптову торгівлю вином, яка коштує півмільйона гривень. Невеличким приватним винарням такі гроші отримати ніде, тому вони працюють «у тіні» — якщо працюють взагалі. От і виходить, що у Франції сорок тисяч таких виробництв переважно на базі сімейних підприємств, а у нас майже сотня. Тому французькими винами насолоджується весь світ. А ми тільки облизня хапаємо, маючи й клімат підходящий, і вдосталь земель для висаджування лози. Про скасування оптових ліцензій розмови тривають не перший рік, але справа з місця досі не зрушила.
З вітчизняного — тільки пляшка
— Де ще в світі, окрім України, можливо, щоб країна виробництво власної продукції обкладала всілякими податками та митами, а для готової імпортної їх скасовувала? Не дивно, що для «українських» коньяків стало вигідніше закуповувати коньячні спирти в Грузії, Вірменії, на Кіпрі та в Іспанії, — обурюється президент корпорації—власника виробництва коньяків Валерій Шамотій. — Галузь реально знищують, системно й цілеспрямовано.
Найцікавіше, що представники Мінагрополітики палко запевняли присутніх на зустрічі: вони цілком поділяють погляди виноробів на сумне майбутнє галузі, і докладають усіх зусиль, аби припинити її руйнацію. Але щось не виходить — то чергову стратегію занадто довго розробляють, то підтримки корисних ініціатив в уряді та парламенті важко дошукатись.
— Мінагрополітики постійно говорить про необхідність підтримки як виноробства й виноградарства, так і сільськогосподарського виробництва загалом. На нинішній рік для цього просили мільярд гривень з державного бюджету, натомість уряд погодився виділити 350 мільйонів, з яких 300 мільйонів піде на погашення відсотків за банківськими кредитами. Тепер знову звертаємося до Мінфіну з проханням збільшити асигнування для розвитку аграрної галузі, — констатує заступник міністра агрополітики Олена Ковальова.
Звісно, такі роз’яснення нікого з аграріїв не потішили — лише додали песимізму. «Ми вам розповідаємо, як ви нас убили, а ви нам розказуєте, що нічого не можете зробити», — такі враження від спілкування з міністерською «командою» залишилися у Ігоря Давиденка, керівника сільгосппідприємства імені Солодухіна (Нова Каховка). До речі, свої виноградні плантації це підприємство вже розкорчувало, віддавши під зернові.
Тепер тут подумують пустити під бульдозер і частину садів. Вирощування фруктів у нас також загрожує стати збитковим: навіщо плекати виноград, свої груші та яблука, коли можна завезти турецькі апельсини та еквадорські банани?
Виступає Герой України, керівник ПОК «Зоря» Дмитро Моторний.
Фото автора.
