Їх може знизити лише успішне виробництво

 

Але чи можливе воно за нинішніх умов? І чого чекати далі селянам, переробникам і споживачам? Це запитання турбує дедалі більшу частку населення. Дуже часто в розмовах можна почути таку фразу: «Раніше вдавалось хоч щось відкласти із зарплати. Тепер мало хто дотягує до наступної, про заощадження не йдеться». При цьому левову частку заробітку доводиться віддавати на харчі.


Чи вони й надалі так стрімко дорожчатимуть? Відповідь на це запитання мали би знати сільгоспвиробники, що є основними постачальниками продуктів харчування. Але почути оптимістичні прогнози поки що не вдається. Натомість фахівці підбивають не надто втішні підсумки.

 

Спробуємо подивитись на здобутки тваринництва і рослинництва і переробки окремо.


Приміром, за рік на переробку в Хмельницькій області надійшло майже 210 тисяч тонн молока. І виявляється, що за цей період закупівля скоротилась на 21 відсоток. До того ж молока почали виробляти менше і у сільгосппідприємствах, і в хазяйствах населення. Падіння становило відповідно 12 та 21 відсоток.


Причини? Вони традиційні. Насамперед — низька закупівельна вартість на сировину. І хоч вона все-таки зростає час від часу на кілька десятків копійок, проте значно відстає від загальних темпів підвищення цін. Середня вартість тонни молока торік становила 3,4 тисячі гривень проти 2,8 тисячі у 2014 році. Але індивідуальні здавачі не могли претендувати навіть на таку суму.


До того ж практично зникли всі державні програми підтримки молочного скотарства. І результат не забарився — у селах почали масово позбуватись худоби, а на переробку надходить дедалі менше молока.


Формально на прилавках важко помітити нестачу будь-яких молочних продуктів. Але ціни на них просто вражаючі. Молоко, кефір, сметана стають малодоступними для пенсіонерів та малозабезпечених родин. Про молочні делікатеси, такі як сири, масло, десерти навіть говорити не доводиться. За даними департаменту економіки ОДА, тільки в січні ціни на молочну продукцію піднялись на 1,4 — 7 відсотків. Якщо такі темпи зберігатимуться і надалі, то дуже швидко за цей товар доведеться платити в півтора-два рази більше, ніж тепер. І до цієї планки вже мало хто дотягнеться.


Бичків і свиней у хлівах меншає


Зате, якщо вірити тому самому джерелу інформації, ціни на свинину та яловичину за півтора місяця знизились відповідно на 8,6 та 3,6 відсотка. І справді, після новорічно-різдвяних свят попит на м’ясо дещо спав, а з ним — і вартість. Але чи надовго?


За даними статистики, торік переробні підприємства області купили  6,4 тисячі тонн живої ваги худоби. Фактично це на третину менше, ніж рік тому. Особливо помітне скорочення виробництва м’яса в господарствах населення.


Сподіватись на те, що в короткі строки вдасться відновити поголів’я, а відповідно і виробництво м’яса, навряд чи можна. Для цього немає головного — фінансової зацікавленості селян. Середня закупівельна ціна кілограма живої ваги великої рогатої худоби становила 19 гривень, свиней — 23. На ринку за такими вартостями вже давно не те що кілограма сала, яке завжди було значно дешевшим від м’яса, а й кісток не купиш. То хто ж роститиме для закупівельників практично за безцінь своїх бичків та поросят?


І переробники не поспішають збільшувати обсяги закупівель, а водночас — піднімати ціни. У них свої проблеми. А головна — зменшення обсягів реалізації, що змушує скорочувати виробництво. Якщо ще не так давно переробники намагалися тримати й свою худобу та птицю, аби мати додаткову дешевшу сировину, то тепер цю практику починають скорочувати. Лише за рік обсяги власно вирощеної худоби і птиці впали на 18 відсотків.


За дорожчу кашу заплатив покупець


Чим намагаються похвалитись в області, то це тим, що тут зафіксовано одну з найнижчих серед регіонів цін на рис — 15,25 гривні за кілограм, тоді як в середньому по країні вона на півтори гривні більша. Добре хоч так. Але ця крупа привізна, і вплинути на її виробництво, а відтак і вартість на місцях вкрай важко. Зате з рештою зернових все не так оптимістично.


Торік на підприємства краю, які здійснюють зберігання та переробку зернових культур, надійшло майже 1,4 мільйона тонн збіжжя. Здавалося б, чимало. Але подивитись назад — на 18 відсотків менше від попереднього року. Відповідно і переробні підприємства отримали на 12 відсотків менше.


При цьому закупівельні ціни на пшеницю, кукурудзу, жито, ячмінь, зернобобові зросли в півтора-три рази. Та казати про те, що на цьому виграв селянин, не доводиться — гроші пішли в кишені великих зерновиробників. А за дорожчу кашу заплатив покупець.


Можна не сумніватись, що він платитиме і надалі. Причому все більше і більше. І за все. Хоча в ОДА зауважують, що на першу декаду лютого ціни на всі основні соціально-важливі продовольчі товари (а це 23 позиції) в області є нижчими, ніж середні в країні. Стримувати їх і надалі мають дев’ять розпоряджень облдержадміністрації щодо регулювання ціноутворення соціально значущих товарів та послуг. А ще — 395 фірмових магазинів підприємств-виробників і 250 відділів у магазинах. І ярмарки, яких за рік було проведено понад 2,2 тисячі. Тільки в січні організовано в різних містах і районах понад 170 таких ярмарків.


Звичайно, це добре, коли у покупця є більше варіантів, де він може придбати харчі. Було б ще краще, якби кількість ярмарків та спеціалізованих магазинів впливала на цінову політику. На жаль, прямої залежності тут не простежується. 


Дорогий товар, хоча б де його продавай, таким і залишається. Здешевлюватись він може не на торговельних прилавках, а лише на полях, в хлівах чи на фермах, де його вирощують. А там передумов для цього поки що не дуже помітно.

Хмельницька область.