Система держзамовлення є рудиментом радянської системи, вона втратила зв’язок із ринком праці і не залежить від результативності діяльності вищих навчальних закладів. Таку думку висловила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун під час обговорення реформування системи фінансування вищої освіти в Україні, що відбулося у Київській школі економіки.

 

У МОН пропонують забути про термін «державне замовлення» і говорити про фінансування вищих навчальних закладів. Про скасування державного фінансування не йдеться, уточнює Інна Совсун. Натомість пропонується перерозподіляти кошти за іншими принципами.


Нова модель фінансування вищої освіти, яку вона представила, складатиметься з кількох елементів: базового або блочного фінансування вишів, соціального фонду (коштів на виплату стипендій), фонду розвитку (або фонду капітальних видатків) і фонду державної цільової підтримки (з якого, зокрема, фінансуватимуть освітні потреби учасників АТО та інших вразливих категорій). На початковому етапі кожен з університетів отримає гарантоване базове фінансування в обсязі 80% коштів, яке він мав минулого року. «Решту 20% розподілятимуть на конкурсних засадах з огляду на результативність роботи вишу», — каже заступник міністра. Серед критеріїв цієї результативності вона назвала науково-дослідну діяльність університету та відповідні публікації в спеціалізованих виданнях, активність у залученні міжнародного фінансування, показники працевлаштування випускників, а також кількість найкращих студентів, які оберуть навчання саме у цьому виші за результатами вступної кампанії. 


У МОН обіцяють з’ясувати справжню вартість підготовки фахівця залежно від спеціальності, адже нині на майбутніх юристів держава може витрачати більше, ніж на інженерів, хоча останнім, окрім книжок і комп’ютерів, потрібні дорогі, добре обладнані лабораторії.


Нова система фінансування також має відокремити видатки, власне, на освіту і на соціальний захист студентів, прояснити ситуацію із соціальними й академічними стипендіями. «Держава в різні роки на стипендії виділяла 30—40 відсотків від загальних видатків на освіту. Сьогодні ця сума становить майже 6 млрд. грн. Звісно, 60 відсотків студентів не можуть мати найкращі показники успішності», — зауважує Інна Совсун.


Зміни, які пропонує МОН, зумовлені необхідністю покращити якість освіти і припинити «поголівне роздавання дипломів». Ситуація, коли 80 відсотків одинадцятикласників стають студентами, цьому не сприяє, вважає Інна Совсун. Наприклад, в Естонії до вишів потрапляють 40 відсотків школярів. За даними аналітичного центру CEDOS, у нашій країні протягом останніх дев’яти років кількість місць держзамовлення на денній формі навчання зменшилася на 26 відсотків, на заочній — на 57. Але через демографічний спад значно «схудли» й лави потенційних спудеїв. При цьому конкуренція між претендентами на студентський квиток не зростала, адже кількість вступників зменшувалася швидше, ніж кількість бюджетних місць в інститутах.


На думку народного депутата України Олександра Співаковського, завдяки реформі мала б змінитися модель поведінки студента. Тим часом і нині, і в найближчому майбутньому студент-бюджетник зможе складати сесію на трійки і при цьому буде забезпечений бюджетним фінансуванням, а найкращий студент-контрактник так само платитиме за своє навчання, незалежно від його результатів. Крім того, «ніхто не забирав в університетів функцію доучування», каже народний депутат. Адже, наприклад, на інженерних спеціальностях у наших вишах спостерігається недобір. Якщо реформа зведеться суто до посилення «вступного контролю», до зменшення доступності вищої освіти, за бортом опиниться чимало здібних хлопців та дівчат, здатних швидко надолужити прогалини в шкільній освіті і здобути дипломи..


Професор Піттсбурзького університету Тимофій Милованов, який 15 років мешкає у США, порадив розглядати період навчання в інституті як тимчасове вилучення людини з ринку праці. Якщо після закінчення вишу вона повернеться зі слабкими знаннями, то або не знайде роботи, або отримуватиме низьку зарплату і сплачуватиме мізерні податки. То чи варто було витрачатися на її навчання у виші? «Якщо люди навчаються 4—6 років в університеті і не отримують знань або отримують посередні знання, це означає, що в майбутньому ми платитимемо менші пенсії», — каже Тимофій Милованов. За його словами, головна функція університету в Європі і США — відбір гарних студентів, ідентифікація талановитих людей. «Головне моє завдання — поставити чесні оцінки, а не навчити», — каже Тимофій Милованов.


Експерт Реанімаційного пакета реформ Володимир Бахрушин нагадав, що одна з місій вищої освіти — амортизація безробіття, тому дискусії про необхідність скорочення кількості здобувачів дипломів мають супроводжуватися комплексним аналізом наслідків таких рішень для суспільства. Він зауважив, що «масовизація» вищої освіти — це світова тенденція.