У суспільстві твердо вкоренилась думка про унікальні можливості українського чорнозему. Дійсно, ми отримали щедрий подарунок від природи. Та чому ж тоді у нас такі низькі, порівняно з іншими країнами, урожаї, не такі вагомі валові збори, неконкурентоспроможна сільськогосподарська продукція і сировина?
Одна з причин — те, що не усвідомили сповна залежності свого буття від ґрунту, необхідності прикладання повсякденних зусиль до його охорони, а збереження родючості, як багатого, але вичерпного і важко поновлюваного ресурсу, не стало пріоритетним напрямком господарювання в нашій країні.
Хоч як прикро, складається така ситуація, що контролювати належне використання нашого національного багатства практично нікому. Як приклад, агрохімічна служба Хмельницької області, нині обласна філія Інституту охорони ґрунтів України, у скрутному стані. Скорочення фінансування призвело до зменшення обсягів робіт і послуг, оптимізація штату — до відпливу фахівців.
Тож який обсяг відбору ґрунтових зразків на сотнях тисяч гектарів в області можуть зробити кілька ґрунтознавців-агрохіміків? Обласна служба не має навіть власного рахунку — всім керує столичний «Держґрунтохорони». А було два рахунки: держбюджетний і спеціальний. За кошти останнього свого часу зроблено капітальний ремонт і автономне опалення п’ятиповерхового будинку, закуплено комп’ютерну техніку і спецмашини, добудовано їдальню, складські приміщення. За власної ініціативи та власним коштом відкрито та атестовано лабораторію мікотоксинів та єдину в агрохімслужбі мікробіологічну. Сьогодні для виробничих потреб організація не може купити навіть пальне для двох машин. І це тоді, коли Хмельницька філія інституту — єдина в області служба, яка понад півстоліття веде дослідження стану ґрунтів, зміну їх родючості та забруднення.
Це дало можливість створити унікальний банк даних про якісний стан ґрунтів за агрохімічними, фізико-хімічними, агроекологічними показниками, простежити динаміку родючості в процесі господарювання та зробити прогнози на перспективу. Обстежуються не тільки орні землі, а й землі сільських рад, запасу, природні луки і пасовища. Це дало змогу обґрунтувати проекти виведення з обігу малопродуктивних земель області й зробити неможливим немотивоване переведення земель сільськогосподарського призначення в інші категорії.
Невже хтось хоче знищити установу? Чи, може, комусь банально приглянувся в центрі Кам’янця-Подільського ласий шматок землі, на якому розташовані гаражі, складські приміщення, п’ятиповерховий капітально відремонтований будинок з автономним опаленням, світлими та охайними лабораторіями, в яких до цього часу працюють віддані справі люди?
Ми не просимо, а вимагаємо, поки не пізно, доки деградаційні процеси в ґрунті не набули незворотного характеру, зупинити руїну, посилити державний контроль за станом ґрунтів. У деяких колах виробничників склалось хибне уявлення про стабільність ґрунтових ресурсів, що формують порівняно високі врожаї та значні валові збори сільськогосподарських культур. Але валові збори отримуються здебільшого за рахунок агрохолдингів, де під посіви дається велика кількість мінеральних добрив, мало вноситься органічних. А це призводить до деградації ґрунтів за усіма властивостями, коли ґрунт втрачає функцію живого організму, буферні властивості, стає дуже вразливим до антропогенного навантаження, легко піддається впливу несприятливих кліматичних умов, і урожаї, в кінцевому результаті, залежать більше від погодних умов.
Хто і коли усвідомить міру відповідальності за землю перед нащадками, зрозуміє, що на деградованих ґрунтах неможливо отримати високі врожаї та якісну, конкурентоспроможну сільськогосподарську продукцію, а нищення ґрунтів — це загроза продовольчій, екологічній та національній безпеці.
Ми переконані, сучасна система моніторингу, охорони ґрунтів потребують докорінного вдосконалення та реорганізації. Треба нагально створювати ґрунтово-земельну службу, як незалежний орган, що контролював би всі земельні ресурси, включити країну в єдиний ґрунтово-інформаційний простір Євросоюзу та світу тощо. Базою повинні послужити ще не до кінця знищені підрозділи агрохімслужби, адже залишились добротні приміщення, обладнання, частково кадри. У створенні такої служби повинні бути задіяні провідні науково-дослідні заклади — Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О. Н. Соколовського, Національний інститут біоресурсів і природокористування, Інститут агроекології. Та вчені, які своїми багаторічними дослідженнями обґрунтували стратегію раціонального використання земельних ресурсів, шляхи об’єднання землевпорядної, агрохімічної, екологічної, санітарно-епідеміологічної служб. Але зараз вони працюють розрізнено, іноді дублюючи окремі дослідження.
Навіть за теперішньої незначної державної фінансової підтримки філії «Держґрунтохорони» могли б успішно виконувати весь комплекс завдань, якби додаткові кошти, отримані за такі платні послуги, як аналізи сировини, продукції, агрохімікатів, води залишалися б на спецрахунках у підрозділі, а не перераховувались повністю в центр в «Держґрунтохорону», а звідти частково назад на місця, де вони були зароблені.
Нову Державну службу з моніторингу і охорони ґрунтів також можна створити без значних додаткових затрат за умови раціонального використання державних фінансових ресурсів, які часто витрачаються неефективно, розпорошені по різних відомствах.
Торік ми вже звернулись до Президента, Голови Ради національної безпеки і оборони, Прем’єр-міністра стосовно катастрофічного розвалу агрохімічної служби з охорони земельних ресурсів, втрати державного контролю за якісним станом ґрунтів, зміни їх родючості в процесі використання. Але звернення було направлене в Мінагрополітики, звідки ми отримали просто відписку. Відтак ми направили нового листа до Верховної Ради України і просили втрутитися у вирішення нагального питання, яке не терпить зволікання. Адже захист українських чорноземів від деградації — справа честі кожного з нас, а ще велика відповідальність перед нащадками, які, прийде час, запитають, що їм залишили у спадок.
Галина ГАВРИЛЮК, Іван ВЕРЕНЧУК, ветерани агрохімічної служби Кам’янець-Подільської філії.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Коментар
Високі врожаї можна планувати заздалегідь
Ванда СЕРДЮК, начальник відділу організації виробництва продукції рослинництва департаменту агропромислового розвитку Хмельницької ОДА:
— Тривалий час агрохімічна служба Хмельницької області, зокрема Кам’янець-Подільська обласна філія Інституту охорони ґрунтів України, залишалась єдиною державною службою, яка вела моніторинг якості ґрунтів. Важливість цієї установи важко переоцінити. Адже вона постійно веде моніторинг запасів поживних речовин і гумусу, що містяться у ґрунтах. Такі дані вкрай важливі для тих, хто займається рослинництвом, бо, маючи ці показники, можна не тільки робити певні прогнози щодо очікуваних врожаїв, а й впливати на врожайність культур.
За результатами аналізів служба ось уже кілька десятиліть поспіль робить агрохімічні паспорти ґрунтів на території області. Причому виконує це не на окремі замовлення для окремих ділянок, хоча можливий і такий варіант, а моніторить усю територію Хмельниччини за відповідним графіком. А якщо є відповідні заявки, фахівці служби можуть обстежити і дачну ділянку, і приватне селянське чи фермерське господарство, і орендовані поля. Таку саму роботу можуть провести на пасовищах, луках, узліссях, землях несільськогосподарського призначення.
При цьому спектр аналізів, що проводять у лабораторії, доволі широкий. Скажімо, можна перевірити ґрунти на наявність важких металів чи забрудненість різними хімікатами. Але для аграріїв значно важливішими є дані на наявність поживних речовин. Скажімо, доводилось стикатись із випадками, коли господарства навесні замовляли так звану листову діагностику. Це коли визначається вміст поживних речовин, зокрема азоту, в самій рослині. Адже традиційно одним із перших агротехнічних заходів для озимих культур є їх раннє весняне підживлення. Так от, визначивши, що кількість азоту в рослинах доволі висока, фахівці радили зменшити обсяги добрив для підживлення. При цьому вдавалось зберегти високу врожайність, але водночас зекономити кошти на закупівлі добрив.
Загалом, складаючи агрохімічні паспорти, у службі вказують навіть те, які культури краще висівати, і яку сівозміну проводити, щоб отримати найвищі врожаї на тому чи іншому полі. Відповідно можуть розрахувати і кількість добрив, яка буде оптимальна для використання під відповідну культуру на певній ділянці. Це надзвичайно важливі дані. Адже вони дозволяють отримувати максимальні врожаї при зменшених затратах. Причому всі ці дослідження є загальнодоступними і коштують зовсім небагато.
Робота філії — украй важлива і актуальна для розвитку інтенсивного землеробства. А тому варто усіляко сприяти її збереженню та розвитку. На жаль, останнім часом філія поставлена в умови надто жорсткої централізації. Практика, коли всі зароблені на теренах краю кошти відправляються до столиці, ставить установу в умови, за яких складно розвиватись, використовувати наукові та технічні досягнення у цій галузі. А в результаті це позначається на роботі господарств, котрі не можуть досягнути максимальних результатів врожайності.
Сьогодні в області потужні аграрні компанії вже організували дві свої лабораторії, що виконують такі ж функції. Ці інвестори добре розуміють важливість цієї роботи, тому не шкодують кошти на її фінансування. Але якщо йти лише таким шляхом, то державній установі навряд чи вдасться витримувати конкуренцію із приватниками. А в результаті виконувати важливу, але малооплачувану роботу з обстеження всіх ґрунтів на території області буде просто нікому. Тому, поза сумнівом, державна служба захисту ґрунтів потребує уваги і підтримки з боку держави.
Записала Ірина КОЗАК.
Хмельницька область.
